Вихідні почались....Пт-Сб
Пт вечір був зовсім несподіваним, але просто суперово проведеним часом... Чомусь завжди все, чого так не очікуєш і не хочеш, трапляється з масою позитивних емоцій...
Сиділи в квартирі 35 з Женею Грабовським, це, від Пт новий персонаж в моєму житті, хоч я його знала й раніше...
Че хлопець з неординарною зовнішністю, дуже гарним тембром голосу і самим голосом і шаленим талантом до музики...Та й в принципі, в мене склалось таке відчуття, що все, чим він займається, в нього виходить так само душевно... От тільки справа в тому, що, мабуть, він не займаєтсья тим, чим не хоче...Інакше важко пояснити те, що він переїжджає з країни в країну, з міста в місто і закінчив наш Львівський універ тільки зараз, коли вже на 6 років переріс нас усіх...А зараз він їде до Франції....Хоча тут в Україні нещодавно зустрів дівчину, з якою йому справді добре... Дивно все це... Але ось знову ж таки до чого я веду... Оті всі події, що зі мною відбуваються останнім часом, ще більше наштовхують мене на те, що щось не так в моєму житті...Все не так, як мені того хочеться... як співає Radiohead "I don't belong here"... В основному причиною того є те, що я тільки на 4 курсі зрозуміла, що мені цікаво вчитися і зараз, коли я вже закінчила навчання, в мене відчуття чогось недовершеного.....Я ще не знаю достатньо і не навчилася всього, чого хочу навчитись, що хочу дослідити...Та навіть більше...мій юний вік дозволяє почати мені все спочатку....Наприклад в іншій країні піти н щовсім нову спеціальність і почати все спочатку...Наприклад піти в медичний... Так, я знаю, що ці всі думки, скорше за все, спричинені моєю відмовою сприймати кінець студенства, неможливістю уявити собі життя в отій рутині роботи, яким воно зараз є... Спочатку я любила свою роботу... Але спочатку це був, як то кажуть, процес притирки... А тепер в мене просто таке відчуття, що з мене зробили якусь шматку і витирають ноги... А моє терпіння не вічне і повірте, ви не хочете бачити яка я, коли зриваюсь... От я і думаю, як воно буде... Як я витримаю ще цілих 2 тижні на одинці з Мар*яною... як я протримаюсь ще пів року,якщо мені у вересні не дадут ще тиждень відпустки на поїздку в Коктебель...хоча я маю повне право на неї...і я на неї заслужила...
А на завершення...Щойно подивилась один фільм, який мене зачіпив...Щоденник няні(2007) називається... От це був начебто ще один знак до того, що я займаюсь не тим, чим хочу...А життя в мене лише одне...Треба шось змінювати!
Сиділи в квартирі 35 з Женею Грабовським, це, від Пт новий персонаж в моєму житті, хоч я його знала й раніше...
Че хлопець з неординарною зовнішністю, дуже гарним тембром голосу і самим голосом і шаленим талантом до музики...Та й в принципі, в мене склалось таке відчуття, що все, чим він займається, в нього виходить так само душевно... От тільки справа в тому, що, мабуть, він не займаєтсья тим, чим не хоче...Інакше важко пояснити те, що він переїжджає з країни в країну, з міста в місто і закінчив наш Львівський універ тільки зараз, коли вже на 6 років переріс нас усіх...А зараз він їде до Франції....Хоча тут в Україні нещодавно зустрів дівчину, з якою йому справді добре... Дивно все це... Але ось знову ж таки до чого я веду... Оті всі події, що зі мною відбуваються останнім часом, ще більше наштовхують мене на те, що щось не так в моєму житті...Все не так, як мені того хочеться... як співає Radiohead "I don't belong here"... В основному причиною того є те, що я тільки на 4 курсі зрозуміла, що мені цікаво вчитися і зараз, коли я вже закінчила навчання, в мене відчуття чогось недовершеного.....Я ще не знаю достатньо і не навчилася всього, чого хочу навчитись, що хочу дослідити...Та навіть більше...мій юний вік дозволяє почати мені все спочатку....Наприклад в іншій країні піти н щовсім нову спеціальність і почати все спочатку...Наприклад піти в медичний... Так, я знаю, що ці всі думки, скорше за все, спричинені моєю відмовою сприймати кінець студенства, неможливістю уявити собі життя в отій рутині роботи, яким воно зараз є... Спочатку я любила свою роботу... Але спочатку це був, як то кажуть, процес притирки... А тепер в мене просто таке відчуття, що з мене зробили якусь шматку і витирають ноги... А моє терпіння не вічне і повірте, ви не хочете бачити яка я, коли зриваюсь... От я і думаю, як воно буде... Як я витримаю ще цілих 2 тижні на одинці з Мар*яною... як я протримаюсь ще пів року,якщо мені у вересні не дадут ще тиждень відпустки на поїздку в Коктебель...хоча я маю повне право на неї...і я на неї заслужила...
А на завершення...Щойно подивилась один фільм, який мене зачіпив...Щоденник няні(2007) називається... От це був начебто ще один знак до того, що я займаюсь не тим, чим хочу...А життя в мене лише одне...Треба шось змінювати!