Післявідпустковий депресняк
Вчора я вперше відчула, що таке післявідпустковий депресняк... Ну так, до того в мене були якісь мінімальні роботи, але я все ще вчилася і знала, що ті роботи то таке, тимчасовий підробіток, але основним пріорітетом у мене було навчання, яке мені таки подобалось... І я завжди із задоволення поверталась 1 вересня на навчання, бо я його любила, бо мені подобалось в Універі... Як тепер перед очима перший курс і оті величезні аудиторії з купою невідомих людей...Великі кочування студентів з корпуса в корпус... Обговорення викладачів і пар...чи просто лялякання ні про що... А от вчора я прийшла на роботу після тижневої відпустки і мене просто порвало....
Мене нервувало вчора все.... Те, що з самого ранку сідаю за комп, те, що весь день сижу на тому клятому кріслі, від якого дупа терпне, те, що вже ніде не втечу, мій бос, яка мене зустріла з відпустки відразу з претензіями, що я там з кимось зустрічалась, поки вона була у відпустці і чого немає ніякого результату...хоча я ні з ким не зустрічалась насправді...
Словом, у вас усіх таке було після того, як ви шойно закінчили універ і зрозуміли, що канікул більше ніколи не буде? Як ви думаєте, воно пройде?
Якось тупо приходити на роботу з відчуттям, наче зраджуєш... Типу насправді ти приходиш на неї, бо так треба, але тобі зовсім там не хочеться бути і тебе не гребе шо і до чого на твоїй фірмі...Ти просто приходиш, бо приходиш... Бо не можеш собі дозволити не працювати...
Мене нервувало вчора все.... Те, що з самого ранку сідаю за комп, те, що весь день сижу на тому клятому кріслі, від якого дупа терпне, те, що вже ніде не втечу, мій бос, яка мене зустріла з відпустки відразу з претензіями, що я там з кимось зустрічалась, поки вона була у відпустці і чого немає ніякого результату...хоча я ні з ким не зустрічалась насправді...
Словом, у вас усіх таке було після того, як ви шойно закінчили універ і зрозуміли, що канікул більше ніколи не буде? Як ви думаєте, воно пройде?
Якось тупо приходити на роботу з відчуттям, наче зраджуєш... Типу насправді ти приходиш на неї, бо так треба, але тобі зовсім там не хочеться бути і тебе не гребе шо і до чого на твоїй фірмі...Ти просто приходиш, бо приходиш... Бо не можеш собі дозволити не працювати...