Двічі мама! Як з'явилась на світ наша доця у Львові і чим все відрізнялось від польського досвіду
З обіду в мене трошки почав нити живіт. В той день були якісь дивні відчуття з самого ранку. Я не була цілком впевнена, що це саме той день, але чим ближче до вечора, тим більше переконувалася в тому, що таки ТОЙ. Відчуття ниття в животі у мене були і раніше, але цього разу якось це було насиченіше, ну і час вже був такий, що це могло би бути не просто ниття. За одними підрахунками 38, за іншими - 39 тиждень. Ближче до вечора я вирішила, що пора таки доскладати сумку в пологовий, а саме відділити все, що мені потрібно буде в роздал і просто потім в лікарні. Я закупила необхідні речі ще десь на 35-36 тижні, бо переживала, що вдруге народжу ще швидше ( перші пологи були на 37 тижні). Увечері у мене чомусь ще було натхнення скласти плейлист для пологів і я це робила до 1 ночі, хоча чоловік сказав, що блютуз колонку ми з собою брати не будемо, бо це пологи, а не розважальний центр і максимум, що він мені дозволить - це слухати цей плейлист в навушниках. Що ж і на це у мене б не було часу :) Лягли ми спати десь по 1. О 2:30 я раптово прокинулась від дуже теплого відчуття...потім зрозуміла, що те тепло стало вологим... у мене відійшли води. Від цього моменту мене почало трусити. Від страху чи від холоду - важко сказати, але досі згадую цей момент і аж мурашки по шкірі... я розбудила чоловіка, попросила щоб подзвонив батькам, щоб вони виїжджали до нас, а сама пішла в душ чи то грітися чи то змивати з себе стрес... Стояла грілася хвилин 10, а води все відходили... почалися вже відчутні перейми. Я планувала ще вийти з душу і попити чаю на кухні, щоб заспокоїтись і чомусь дуже мені хотілось солодкого чаю (хоч я зазвичай п'ю без цукру). Але поки я одягнулась, перейми стали на стільки частими й болючими, що я зрозуміла, що чаю на кухні вже пити ми точно не будемо. Води продовжували відходити... мене це страшило ще більше , бо ж надворі -10, як я мокра поїду? Кого цікавить як ми вийшли з ситуації - напишу в приват. Я попросила чоловіка взяти солодкий чай з собою в термос в о 3:15 ми вийшли з дому. Перейми були вже кожні 5 хвилин. По дорозі в пологовий подзвонила лікарю - так переживала, що забула як його звати і ніяк не могла виговорити ім'я... ну, але він все зрозумів і сказав, що вже збирається, але нехай черговий лікар таки мене огляне і підтвердить що треба їхати дзвінком. Слава Богу їхати нам було недалеко, На огляді у мене виявили відкриття 6 см і відразу повели в родзал. Здається, що ті пів години були просто "адськими" по відчуттях... перейми були вже реально кожні 2-3 хв і дуже болючі і я в родзалі вже просто відчувала, як доця проситься на волю... мене вже дуже тужило, але лікарі тужитися не дозволяли... я попросила чоловіка сходити по воду, бо дуже хотілось пити. Між переймати пила воду, а під час кричала, що більше не можу терпіти і що вже народжую... мені казали терпіти і не тужитись. Так і досі не знаю чи то через те, що лікаря ще не було і вони не встигли підготуватись і все принести й розпакувати чи то через те, що відкриття ще було недостатнє, але цей біль просто дуже жестяковий... коли ти відчуваєш, що вже дуже-дуже треба, але мусиш стримувати цей поклик...і тут нарешті влітає мій лікар, мене підсаджують на крісло ( до того я стояла, спершись руками об крісло і лупила кулаком по тому кріслу від болю) і кажуть, що нарешті можна тужитись. Урааааа!!! І вже За другою потугою, о 4:15 наша доця була з нами! 30 хв від моменту приїзду в пологовий. Окситоцин мені не кололи,але катетер ставили для профілактики. Одразу після народження доцю поклали мені на живіт, сказали оголити груди і спробувати прикласти. Плаценту народила сама, без втручання, але розглянути її не дали, хоч я й не просила. Потім знову було пекло - відображення спогадів і страхів з перших пологів, бо мене знову зашивали і знову без анестезії. Трохи крику було... пам'ятаю, відчувала кожен прокол тої голки... але лікар трохи заспокоював, казав не кіпішувати, а акушерка взагалі була просто подарунком: і заохочувала, і хвалила, і розраджувала...словом, мені це трохи допомагало. Після зашивання мені вкололи вітамін К і, мабуть, добре зробили, бо минулого разу не кололи і я втрачала свідомість від втрати крові. Потім прийшла санітарка, постелила на крісло під мене мою постіль, трохи мене помила і залишила в родзалі з чоловіком і донею аж до 9 ранку. Час від часу заходила то санітарка, питати чи не хочу в туалет або чи щось потрібно, то лікар, що приймав пологи (мене все нило і боліло і лікар дозволив мені випити таблетку "Ношпа", яку чоловік сам купив). Між іншим, що стосується медикаментів, то ми приїхали в пологовий не маючи нічого з ліків. У попередній розмові з лікарем, він казав, що чоловік спуститься і піде все купить вже у пологовому, як у мене будуть перейми, але часу у нас на це не було, тому на пологах використовували усе лікарняне, а після пологів чоловік ходив вже в аптеку і все відкуповував. Ще акушерка заходила. Казала, що я молодець, що всі здорові і доця в мене чудо. Дивилась ще і оглядала й важила доцю. Потім, здається, заходила ще неонатолог... оглядала прискіпливо доцю і пупочок затискала, казали, що пуповина дуже груба і міцна, що дуже добре для дитинки і її перетискали аж двома прищепками. Я дуже зацінила солодкий чайок з термоса, який ми взяли з собою з дому. Хоч у залі було гаряче, але мене все ще трусило...присутність коханого чоловіка поруч і доці на животику дуже тішили і зігрівали. Після 9 ранку мене з донею перевели в платну сімейну палату, як ми й хотіли і там ми вже залишились на наступні кілька днів. Санітарочка допомогла мені переміститися у палату і постерегла донечку поки я сходила в душ, хоч вона була не в захопленні від цього, бо переживала чи я там не впаду сама. Оскільки ми їхали дуже поспіхом, то посуду свого не взяли в пологовий, але тим не менше сніданок мені дали у лікарняному посуді і каша і гречана кава були мені дуууже смачні. І жіночка, що розносила їжу була дуже добра і мила. Я пам'ятаю, що тоді ще думала, що якби я там працювала і постійно чула ті крики і плачі бідних жінок, то я би теж така добра і співчутлива до них була. А щодо їжі, то чи то я така голодна була чи то вона й справді непогана;) Загалом можу сказати, що на їжі з пологового цілком можна жити. Не насититесь по горло, але принаймі черв'ячка у шлунку заморите :)
Трохи пізніше до мене зайшла палатний лікар, оглянула, розпитала про самопочуття, дала рекомендації і можливість задати свої питання. Потім зайшла педіатр: оглянула доцю, запитала чи робити БЦЖ (ми зробили) , її асистент промила і закапала пупочок. Сказала ще, що у доці токсична екзема через те, що я з'їла щось не те, але цей момент, як на мене був нонсенсом, бо на той момент я нічого "небезпечного" з'їсти не могла, бо їла лише домашню дієтичну і лікарняну їжу та й це був лише другий день, то ж у мене ще тоді навіть молока не було, лише молозиво. Ще доцю взяли на аналіз крові, щоб вияснити чи колоти мені ту штуку для уникнення резус-конфліктів ( таки довелось колоти, бо у доці теж +) і глянути на рівень білірубіну. Звісно такого апарату як Польщі, що миттєво вимірює рівень просто за допомогою наведення апарату на чоло у нас не було, як і спец апарату для перевірки слуху. Ще мені НЕ сподобалось, що мені ніхто не озвучував які аналізи у нас беруть і які їх результати. Я так розуміла потім при виписці, коли запитала, що вони повідомляють лише коли якісь аналізи не в порядку. Ну, але це, як на мене, не зовсім правильно. Як от аналіз на тиреотропний гормон, про який мені розповіла кузина ендокринолог, але про нього нічогісінько не згадали в пологовому. В пологовому у нас жовтянки не було, а от вдома почалась відразу після повернення. Ми нічого не робили. Лише гуляння. Тепер ще вітамін D даємо. Загалом лікарями пологового й відношенням персоналу я була дуже задоволена , ОКРІМ лактолога. Вона увірвалася в палату, я тоді спала, і почала тарабанити завчений текст...При чому російською мовою, що мені дуже не сподобалось. Вона тарабанила той текст не даючи можливості щось вставити між тим, не показувала як прикладати, а тільки дала свій номер, кажучи дзвонити до неї якщо виникнуть проблеми, коли вийду з пологового. Якби то були мої перші пологи, то я б з того монологу точно не знала як годувати грудьми...Це печаль. І ще наша сімейна лікарка... це взагалі жах і я дивуюсь як вона може працювати педіатром з таким відношенням? Вперше вона прийшла до нас додому, коли Дзвінці було кілька днів. Надворі тоді якраз почалась така бєка, все топилось, довкола болото, а вона зайшла в хату в тих брудних чоботах і відразу в них потусувала в кімнату, навіть чоловік не встиг їй нічого сказати. Розмазала то все болото по дитячій кімнаті та й по цілій хаті, бо ж ще чоловік попросив її руки помити перед тим, як доцю оглядати. Потім вона оглядала пупок і взяла замазала зеленкою наш рожевий бодік ( може здається, що це дрібниця, але насправді у нас тих бодіків було всього 3 і що б там не було, але вона зіпсула річ і при тому навіть не вибачилася, а у нас ще й виявилось проблемою купити бодік на короткий рукав 50 розміру, бо продавчині мене переконували, що то не літо, щоб на короткий рукав купувати і нашо воно мені треба). Другий раз як вона до нас прийшла, вона знову не роззулась і дітей слухала через одяг... потім виявилось , що у Марка бронхіт...:-/ жах. Та й "Веселкою" я теж не задоволена. Ми купили абонемент у цю приватну дитячу поліклініку на рік, з надією, що це розв'яже наші проблеми з лікарями, але так виходить, що вони нам ще більше проблем створили та й самим персоналом я не дуже задоволена. Але ж тут не про це, а про пологовий. Якщо підсумувати, то я залишилась дуже задоволена пологами на Мечнікова як на другий раз. Але я тішуся, що вперше мала можливість народжувати у Польщі, бо попри, здавалося б, мовний бар'єр, мені саме там розказували і показували усе, що роблять з дитинкою і мною, які аналізи беруть, коли і які їх результати і звісно ж грудне вигодовування, до мене тоді підходила жіночка разів 4 чи 5 і все показувала й пояснювала, без зайвих питань. Мабуть помилкою було, що мені в Польщі не кололи вітамін К, бо я тоді втратила багато крові, а цього разу вдалось цьому запобігти.
Отаке. Ще багато людей цікавилось, і я в свій час в тому числі, про період адаптації і як же ж то вижити з двома ще й після пологів... спробую при нагоді щось написати й про це. А ви мене заохочуйте питаннями :)
Трохи пізніше до мене зайшла палатний лікар, оглянула, розпитала про самопочуття, дала рекомендації і можливість задати свої питання. Потім зайшла педіатр: оглянула доцю, запитала чи робити БЦЖ (ми зробили) , її асистент промила і закапала пупочок. Сказала ще, що у доці токсична екзема через те, що я з'їла щось не те, але цей момент, як на мене був нонсенсом, бо на той момент я нічого "небезпечного" з'їсти не могла, бо їла лише домашню дієтичну і лікарняну їжу та й це був лише другий день, то ж у мене ще тоді навіть молока не було, лише молозиво. Ще доцю взяли на аналіз крові, щоб вияснити чи колоти мені ту штуку для уникнення резус-конфліктів ( таки довелось колоти, бо у доці теж +) і глянути на рівень білірубіну. Звісно такого апарату як Польщі, що миттєво вимірює рівень просто за допомогою наведення апарату на чоло у нас не було, як і спец апарату для перевірки слуху. Ще мені НЕ сподобалось, що мені ніхто не озвучував які аналізи у нас беруть і які їх результати. Я так розуміла потім при виписці, коли запитала, що вони повідомляють лише коли якісь аналізи не в порядку. Ну, але це, як на мене, не зовсім правильно. Як от аналіз на тиреотропний гормон, про який мені розповіла кузина ендокринолог, але про нього нічогісінько не згадали в пологовому. В пологовому у нас жовтянки не було, а от вдома почалась відразу після повернення. Ми нічого не робили. Лише гуляння. Тепер ще вітамін D даємо. Загалом лікарями пологового й відношенням персоналу я була дуже задоволена , ОКРІМ лактолога. Вона увірвалася в палату, я тоді спала, і почала тарабанити завчений текст...При чому російською мовою, що мені дуже не сподобалось. Вона тарабанила той текст не даючи можливості щось вставити між тим, не показувала як прикладати, а тільки дала свій номер, кажучи дзвонити до неї якщо виникнуть проблеми, коли вийду з пологового. Якби то були мої перші пологи, то я б з того монологу точно не знала як годувати грудьми...Це печаль. І ще наша сімейна лікарка... це взагалі жах і я дивуюсь як вона може працювати педіатром з таким відношенням? Вперше вона прийшла до нас додому, коли Дзвінці було кілька днів. Надворі тоді якраз почалась така бєка, все топилось, довкола болото, а вона зайшла в хату в тих брудних чоботах і відразу в них потусувала в кімнату, навіть чоловік не встиг їй нічого сказати. Розмазала то все болото по дитячій кімнаті та й по цілій хаті, бо ж ще чоловік попросив її руки помити перед тим, як доцю оглядати. Потім вона оглядала пупок і взяла замазала зеленкою наш рожевий бодік ( може здається, що це дрібниця, але насправді у нас тих бодіків було всього 3 і що б там не було, але вона зіпсула річ і при тому навіть не вибачилася, а у нас ще й виявилось проблемою купити бодік на короткий рукав 50 розміру, бо продавчині мене переконували, що то не літо, щоб на короткий рукав купувати і нашо воно мені треба). Другий раз як вона до нас прийшла, вона знову не роззулась і дітей слухала через одяг... потім виявилось , що у Марка бронхіт...:-/ жах. Та й "Веселкою" я теж не задоволена. Ми купили абонемент у цю приватну дитячу поліклініку на рік, з надією, що це розв'яже наші проблеми з лікарями, але так виходить, що вони нам ще більше проблем створили та й самим персоналом я не дуже задоволена. Але ж тут не про це, а про пологовий. Якщо підсумувати, то я залишилась дуже задоволена пологами на Мечнікова як на другий раз. Але я тішуся, що вперше мала можливість народжувати у Польщі, бо попри, здавалося б, мовний бар'єр, мені саме там розказували і показували усе, що роблять з дитинкою і мною, які аналізи беруть, коли і які їх результати і звісно ж грудне вигодовування, до мене тоді підходила жіночка разів 4 чи 5 і все показувала й пояснювала, без зайвих питань. Мабуть помилкою було, що мені в Польщі не кололи вітамін К, бо я тоді втратила багато крові, а цього разу вдалось цьому запобігти.
Отаке. Ще багато людей цікавилось, і я в свій час в тому числі, про період адаптації і як же ж то вижити з двома ще й після пологів... спробую при нагоді щось написати й про це. А ви мене заохочуйте питаннями :)