Частина 2: Португалія
Порто та Лісабон
Отож після насиченого дня на незабутньому острові Isla Cies ми вирушили в Порто. Вже дорогою до Португалії, я ще раз перечитувала Lonely Planet і шукала португальські радіохвилі, ну а коли ми переїхали омріяний знак “Portugal” оточений зірочками, я вже просто не могла дочекатись приїзду!
Португалія (Порту) зустріла нас у вже темний час доби, дещо дощовою погодою, але це аж ніяк на мій настрій не повпливало.
Готельчик, що ми підібрали був дуже маленьким та скромним всередині, з признаками своєї старовинності усюди: вкриті килимами сходи з дерев'яними поручнями, відсутність ліфта, мінімального розміру кімнатка та ще менший балкончик з якого, щоправда видкривався неймовірний краєвид на Plaça de Carlos Alberto.
Місця в кімнаті вистарчало рівно на ліжко і маленьку тумбочку-столик. Шафа була вмонтована в стіну, але в неї наш багаж не поміщався, тому на ліжко нам треба було застрибувати через багаж, що ми розташували впритул між ліжком і тією шафою.
З цього райончику досить зручно було пішки рухатись у будь-якому напрямку міста. Зокрема, буквально за 5 хвилин ходи від нас розташувалась найбільша пам'ятка azulejo в Португалії - Capela das Almas
Звичайно ж, ті з вас, котрі цікавляться Португалією або ж просто культурою цієї країни, чули про таке притаманне явище в архітектурі цієї країни як azulejo - традиційно розписана глиняна плитка, яка запікається та глазурується. Мабуть, для португальців, ця плиточка рівноцінна українським пісням та вишиванках для у країнців: на цих плитках змальовували найважливіші історичні події в історії Португалії, використовували традиційні для країни візерунки та відображали настрої суспільства за допомогою поєднання різних кольорів.
Взагалі уся Португалія символізується у більшості людей з такими традиційними для цієї країни символами як azulejo, fado (традиційна португальська музика у поєднанні зі співом і часом танцями... важко пояснити на словах що це таке, але відчуття надзвичайні: це спосіб передати життєві історії за допомогою дуже чуттєвого співу-промовляння в акомпанементі португальської або класичної гітари. Можна переглянути відео)
Також, особисто для мене символами Португалії є їх традиційна їжа, про яку я розкажу дещо пізніше, а також знаменитий на весь світ Портвейн.
Перший наш ранок у Порто ми вирішили розпочати саме так, як годиться це робити в цій країні: сніданком, що часто є поєднанням традиційного португальського солодкого та філіжаночки міцної чорної кави.
Хоча для вибору багатьох закладів харчування протягом поїздки ми часто моніторили Lonely Planet чи foursquare, але першого ранку вирішили заблукати у вузьких та харизматичних вуличках Порто та знайти щось маленьке, непримітне та нетуристичне...
Ось, що ми бачили по дорозі
Я показую вам ці фото навмисне, оскільки багато блогерів та просто подорожуючих показують Порто тільки в найкращому світлі доглянутих стародавніх будівель - але таке відображення Порто було б неправдивим. Це місто як на мене, якраз і має свій неповторний шарм завдяки поєднанню оцих зруйнованих будівель, жебраків, старих автомобілів, комісійних магазинів та такої, для багатьох, ідеальної та правильної Європи.
Отож наш сніданок: Pastéis de Belém чи інакше кажучи Pastéis de nata - традиційне португальське тістечко, зроблене зі слойоного тіста з наповненням з заварного крему, зверху притрушене корицею та підпечене до утворення смачної шкірочки
Насправді португальці мають дуже добре поняття про солодощі: будь що з місцевих цукерень варте уваги і має просто надзвичайні смакові якості! Протягом нашої поїздки ми ще неодноразово снідали, обідали чи вечеряли цими смаколиками
І що ж, якщо ми вже почали говорити про їжу, то розкажу вам про ще кілька португальських смаколиків.
Знайомтесь це - Francesinha
Франсезінья це такий собі португальський фестфуд, котрий, за словами експертів, "дуже добре лікує від вчорашнього похмілля". Я б його описала як гарячу канапку з трьома видами м'яса ( шинка, сосиска і щось на зразок салямі), твердим сиром, яйцем і густим пивно-томатним соусом, яким все це поливають. Подається ця канапка з картоплею фрі. Така собі калорійна бомба! Ми замовили собі з Антоном одну на двох і, чесно кажучи, ледь впорались. Але те, що воне смачне - тут слів нема.
Особисто для мене найбільшим захопленням в португальській кухні є морська їжа. Скільки я начиталась і намріялась про їх запеченого восьминога! І довго готувалась до правильного моменту, коли нарешті зможу ним повною мірою насолодитись: у правильний час: у правильному місці, з правильним доповненням у вигляді віньо верде (vinho verde - ще одне традиційне португальське молоде вино з бульбашками.Виробляться з молодого недозрілого винограду, коротким терміном бродіння, а також шляхом додавання двоокислу вуглицю. Для виробництва вина використовуються спеціальні сорти винограду з низьким відсотком цукру та високим вмістом яблучної кислоти.) Цікаво, що ціна за вино в ресторанах Португалії подається не за кількість мілілітрів як у нас у Львові, а за бокал.
Скуштувала я свого заповітного восьминога у ресторанчику "A grade", що був захований у маленькій вуличці поблизу річки Douro в райончику Ribeira.
Серед інших традиційних страв також куштувала фаршированих кальмарів в томатному соусі - але вони мене не дуже здивували.
Сардини - це окрема традиція. Їх багато в різних проявах скрізь, але про сардини у творчості я розкажу дещо пізніше, коли розповідатиму про Лісабон.
Зараз пропоную подивитись як смачно виглядають сардини на грилі
Ну і завершальна порція знайомства з гастрономією Португалії це - cataplana. Така собі португальська версія іспанської паельї, хоч насправді спільного в них небагато: катаплана за описом в меню могла б нагадувати паелью, але коли її подають - то виглядає вона ну зовсім як зупа. Подається вона також в такій собі пательні, може містити як рис так і картоплю одночасно як базу, а також різні види морепроддуктів або свинини і все це щедро залито томатним соусом, який більше нагадує томатну зупу... Ще до цього додають якусь зеленинку, але зараз вже не згадаю що саме...
Після такого гастрономічного екскурсу плавно перейдемо до культури...
Я вже раніше згадувала про azulejo, тепер поділюся частинками своєї колекції
Фасад будинку в Порту
Магнітики зі зразками візерунків
Один зі старіших зразків на фасаді будинку
Ось так виглядає загальна картина більшості будівель
Навіть всередині під'їздів
Ось ця мені на стільки сподобалась і запам'яталась, що зараз, роблячи ремонт у ванній я обрала схожу плитку :)
Ще приклад фасаду будинків
Окремої уваги заслуговує португальський посуд. Багато в чому він схожий і на український косівський візерунок, все ж побачивши щось схоже - відразу розуміє, що це португальське
Вибір посуду на блошиному рмарку в Лісабоні
Заради цього посуду, дорогою з Порто в Лісабон, ми спеціальо заїжджали на найвідомішу та найстарішу фабрику посуду в Португалії - Vista Allegre, хоча, виявилось, що там продають не зовсім те, що я шукала... Посуд там дуже вишуканий та дорогий, багато виробів з порцеляни. Все ж, якщо ви шукаєте сімейний сервіз на все життя - вам туди. При чому фабрика має фіормовий магазин, а також аутлет, де продають посуд зі старих колекцій за значно нижчими цінами... Але знову ж таки, зовсім не такий привабливий.
Приємні дрібнички на нашу кухню ми прадбали собі на блошиному ярмарку в Лісабоні ( нам дуже пощастило потрапити туди чисто випадково саме в той день, коли він буває - суботу)
Ще однією невід'ємною частиною культури Португалії, а саме міста Порту є сам портвейн.
Я дізналась про те які класи і види портфейну бувають, про те, яку ключову роль відіграє річка Доуро у виготовленні Портвейну, про те, що човни, які використовують для транспортування та зберігання портвейну називаються rabelos і ще про те, що в Порту є цілий район Vila Nova de Gaia, де розташовані усі найбільші світові фабрики з виготовлення портвейну типу Sandeman, Graham, Kopke.
Ось і rabelos
Вигляд на район Ribeira з Vila Nova de Gaia
Ribeira
Вигляд на Vila Nova de Gaia з набережної Рібейри
Тепер про сардини як явище культурне: щороку в Лісабоні відбувається величезне свято-карнавал святого Антонія або інакше кажучи - фестиваль сардин. В цей період весь район Alfama перетворюється на суцільну вечірку, де кожен сусід виставляє назовні гриль і столики, прикрашає вулицю та закуповує багато сардини.
Усе місто прикрашене різнного роду сардинами: то графіті, то просто малюнки, прикраси, брошки, заколки, картонні сардини... на даль, якраз на саме свято ми вже були напівдорозі додому і не побачили усієї картини цієї радісної події, але вже з того, що нам вдалось побачити я просто шаленіла...
З тієї всієї краси я, звісно, також не могла втриматись і придбала собі чудесну жовтеньку брошечку-рибку, яка тепер мене зігріватиме спогадами цілий рік
І так - це фото зроблене у легендарному трамвайчику №28, на який страшенні черги ( ми стояли близько 2 годин щоб просто потрапити всередину стоячи, некажу вже про те, щоб собі зайняти хороші місця для сидіння й фотографування. Але це, як кажуть, " a must", то ж ми таки вирішили почекати.
А ось і він з нашого вікна у Лісабоні (район Chiado)
Ще однозначно варто згадати про нічне життя у Лісабоні - там існує цілих кілька кварталів, де вічно вирує нічне життя й купа молоді зі всіх куточків світу. Бари, паби та інші заклади відчиняють свої жвері з приходом темряви і забавляються аж до світанку. Дуже класно було побачити одну з таких вуличок вночі, а потім випадково зайти туди в обідній час, коли прибиральники згрібали побите скло, порожні пляшки та залишки різних сувенірів.
Райончики це Chiado та Bairro Alto
Ось, наприклад, ми в цьому райончику - стлик просто посеред вулиці ( на зразок нашої Лесі Українки,але вулиця похила) - придбали собі цей капелюшок в африканських біженців за 1 євро :) А продавали його за 8 :)
Не можу не згадати про кольорову білизну, котра висить у всіх містах в найбезпардонніших місцях :) І нікому це не заважає :) Навіть навпаки - в цьому весь шарм!
Ну і останнє, про що розкажу в цьому пості - це наш візит в найстаріший в Лісабоні барбершоп. Вже кілька років похід у барбершоп був мрією мого коханого чоловіка і знову ж таки нам пощастило натрапити на нього цілком випадково та ще й потім дізнатись, що Barbearia Oliveira - найстаріший та найбільш поважний барбершоп в місті
Сподіваюсь колись дійдуть руки дописати про решту поїздки, а саме: Algarve, Sagres і Мontpellier (Франція).
Радо відповім на ваші питання та послухаю коментарі!
Отож після насиченого дня на незабутньому острові Isla Cies ми вирушили в Порто. Вже дорогою до Португалії, я ще раз перечитувала Lonely Planet і шукала португальські радіохвилі, ну а коли ми переїхали омріяний знак “Portugal” оточений зірочками, я вже просто не могла дочекатись приїзду!
Португалія (Порту) зустріла нас у вже темний час доби, дещо дощовою погодою, але це аж ніяк на мій настрій не повпливало.
Готельчик, що ми підібрали був дуже маленьким та скромним всередині, з признаками своєї старовинності усюди: вкриті килимами сходи з дерев'яними поручнями, відсутність ліфта, мінімального розміру кімнатка та ще менший балкончик з якого, щоправда видкривався неймовірний краєвид на Plaça de Carlos Alberto.
Місця в кімнаті вистарчало рівно на ліжко і маленьку тумбочку-столик. Шафа була вмонтована в стіну, але в неї наш багаж не поміщався, тому на ліжко нам треба було застрибувати через багаж, що ми розташували впритул між ліжком і тією шафою.
З цього райончику досить зручно було пішки рухатись у будь-якому напрямку міста. Зокрема, буквально за 5 хвилин ходи від нас розташувалась найбільша пам'ятка azulejo в Португалії - Capela das Almas
Звичайно ж, ті з вас, котрі цікавляться Португалією або ж просто культурою цієї країни, чули про таке притаманне явище в архітектурі цієї країни як azulejo - традиційно розписана глиняна плитка, яка запікається та глазурується. Мабуть, для португальців, ця плиточка рівноцінна українським пісням та вишиванках для у країнців: на цих плитках змальовували найважливіші історичні події в історії Португалії, використовували традиційні для країни візерунки та відображали настрої суспільства за допомогою поєднання різних кольорів.
Взагалі уся Португалія символізується у більшості людей з такими традиційними для цієї країни символами як azulejo, fado (традиційна португальська музика у поєднанні зі співом і часом танцями... важко пояснити на словах що це таке, але відчуття надзвичайні: це спосіб передати життєві історії за допомогою дуже чуттєвого співу-промовляння в акомпанементі португальської або класичної гітари. Можна переглянути відео)
Click to viewТакож, особисто для мене символами Португалії є їх традиційна їжа, про яку я розкажу дещо пізніше, а також знаменитий на весь світ Портвейн.
Перший наш ранок у Порто ми вирішили розпочати саме так, як годиться це робити в цій країні: сніданком, що часто є поєднанням традиційного португальського солодкого та філіжаночки міцної чорної кави.
Хоча для вибору багатьох закладів харчування протягом поїздки ми часто моніторили Lonely Planet чи foursquare, але першого ранку вирішили заблукати у вузьких та харизматичних вуличках Порто та знайти щось маленьке, непримітне та нетуристичне...
Ось, що ми бачили по дорозі
Я показую вам ці фото навмисне, оскільки багато блогерів та просто подорожуючих показують Порто тільки в найкращому світлі доглянутих стародавніх будівель - але таке відображення Порто було б неправдивим. Це місто як на мене, якраз і має свій неповторний шарм завдяки поєднанню оцих зруйнованих будівель, жебраків, старих автомобілів, комісійних магазинів та такої, для багатьох, ідеальної та правильної Європи.
Отож наш сніданок: Pastéis de Belém чи інакше кажучи Pastéis de nata - традиційне португальське тістечко, зроблене зі слойоного тіста з наповненням з заварного крему, зверху притрушене корицею та підпечене до утворення смачної шкірочки
Насправді португальці мають дуже добре поняття про солодощі: будь що з місцевих цукерень варте уваги і має просто надзвичайні смакові якості! Протягом нашої поїздки ми ще неодноразово снідали, обідали чи вечеряли цими смаколиками
І що ж, якщо ми вже почали говорити про їжу, то розкажу вам про ще кілька португальських смаколиків.
Знайомтесь це - Francesinha
Франсезінья це такий собі португальський фестфуд, котрий, за словами експертів, "дуже добре лікує від вчорашнього похмілля". Я б його описала як гарячу канапку з трьома видами м'яса ( шинка, сосиска і щось на зразок салямі), твердим сиром, яйцем і густим пивно-томатним соусом, яким все це поливають. Подається ця канапка з картоплею фрі. Така собі калорійна бомба! Ми замовили собі з Антоном одну на двох і, чесно кажучи, ледь впорались. Але те, що воне смачне - тут слів нема.
Особисто для мене найбільшим захопленням в португальській кухні є морська їжа. Скільки я начиталась і намріялась про їх запеченого восьминога! І довго готувалась до правильного моменту, коли нарешті зможу ним повною мірою насолодитись: у правильний час: у правильному місці, з правильним доповненням у вигляді віньо верде (vinho verde - ще одне традиційне португальське молоде вино з бульбашками.Виробляться з молодого недозрілого винограду, коротким терміном бродіння, а також шляхом додавання двоокислу вуглицю. Для виробництва вина використовуються спеціальні сорти винограду з низьким відсотком цукру та високим вмістом яблучної кислоти.) Цікаво, що ціна за вино в ресторанах Португалії подається не за кількість мілілітрів як у нас у Львові, а за бокал.
Скуштувала я свого заповітного восьминога у ресторанчику "A grade", що був захований у маленькій вуличці поблизу річки Douro в райончику Ribeira.
Серед інших традиційних страв також куштувала фаршированих кальмарів в томатному соусі - але вони мене не дуже здивували.
Сардини - це окрема традиція. Їх багато в різних проявах скрізь, але про сардини у творчості я розкажу дещо пізніше, коли розповідатиму про Лісабон.
Зараз пропоную подивитись як смачно виглядають сардини на грилі
Ну і завершальна порція знайомства з гастрономією Португалії це - cataplana. Така собі португальська версія іспанської паельї, хоч насправді спільного в них небагато: катаплана за описом в меню могла б нагадувати паелью, але коли її подають - то виглядає вона ну зовсім як зупа. Подається вона також в такій собі пательні, може містити як рис так і картоплю одночасно як базу, а також різні види морепроддуктів або свинини і все це щедро залито томатним соусом, який більше нагадує томатну зупу... Ще до цього додають якусь зеленинку, але зараз вже не згадаю що саме...
Після такого гастрономічного екскурсу плавно перейдемо до культури...
Я вже раніше згадувала про azulejo, тепер поділюся частинками своєї колекції
Фасад будинку в Порту
Магнітики зі зразками візерунків
Один зі старіших зразків на фасаді будинку
Ось так виглядає загальна картина більшості будівель
Навіть всередині під'їздів
Ось ця мені на стільки сподобалась і запам'яталась, що зараз, роблячи ремонт у ванній я обрала схожу плитку :)
Ще приклад фасаду будинків
Окремої уваги заслуговує португальський посуд. Багато в чому він схожий і на український косівський візерунок, все ж побачивши щось схоже - відразу розуміє, що це португальське
Вибір посуду на блошиному рмарку в Лісабоні
Заради цього посуду, дорогою з Порто в Лісабон, ми спеціальо заїжджали на найвідомішу та найстарішу фабрику посуду в Португалії - Vista Allegre, хоча, виявилось, що там продають не зовсім те, що я шукала... Посуд там дуже вишуканий та дорогий, багато виробів з порцеляни. Все ж, якщо ви шукаєте сімейний сервіз на все життя - вам туди. При чому фабрика має фіормовий магазин, а також аутлет, де продають посуд зі старих колекцій за значно нижчими цінами... Але знову ж таки, зовсім не такий привабливий.
Приємні дрібнички на нашу кухню ми прадбали собі на блошиному ярмарку в Лісабоні ( нам дуже пощастило потрапити туди чисто випадково саме в той день, коли він буває - суботу)
Ще однією невід'ємною частиною культури Португалії, а саме міста Порту є сам портвейн.
Я дізналась про те які класи і види портфейну бувають, про те, яку ключову роль відіграє річка Доуро у виготовленні Портвейну, про те, що човни, які використовують для транспортування та зберігання портвейну називаються rabelos і ще про те, що в Порту є цілий район Vila Nova de Gaia, де розташовані усі найбільші світові фабрики з виготовлення портвейну типу Sandeman, Graham, Kopke.
Ось і rabelos
Вигляд на район Ribeira з Vila Nova de Gaia
Ribeira
Вигляд на Vila Nova de Gaia з набережної Рібейри
Тепер про сардини як явище культурне: щороку в Лісабоні відбувається величезне свято-карнавал святого Антонія або інакше кажучи - фестиваль сардин. В цей період весь район Alfama перетворюється на суцільну вечірку, де кожен сусід виставляє назовні гриль і столики, прикрашає вулицю та закуповує багато сардини.
Усе місто прикрашене різнного роду сардинами: то графіті, то просто малюнки, прикраси, брошки, заколки, картонні сардини... на даль, якраз на саме свято ми вже були напівдорозі додому і не побачили усієї картини цієї радісної події, але вже з того, що нам вдалось побачити я просто шаленіла...
З тієї всієї краси я, звісно, також не могла втриматись і придбала собі чудесну жовтеньку брошечку-рибку, яка тепер мене зігріватиме спогадами цілий рік
І так - це фото зроблене у легендарному трамвайчику №28, на який страшенні черги ( ми стояли близько 2 годин щоб просто потрапити всередину стоячи, некажу вже про те, щоб собі зайняти хороші місця для сидіння й фотографування. Але це, як кажуть, " a must", то ж ми таки вирішили почекати.
А ось і він з нашого вікна у Лісабоні (район Chiado)
Ще однозначно варто згадати про нічне життя у Лісабоні - там існує цілих кілька кварталів, де вічно вирує нічне життя й купа молоді зі всіх куточків світу. Бари, паби та інші заклади відчиняють свої жвері з приходом темряви і забавляються аж до світанку. Дуже класно було побачити одну з таких вуличок вночі, а потім випадково зайти туди в обідній час, коли прибиральники згрібали побите скло, порожні пляшки та залишки різних сувенірів.
Райончики це Chiado та Bairro Alto
Ось, наприклад, ми в цьому райончику - стлик просто посеред вулиці ( на зразок нашої Лесі Українки,але вулиця похила) - придбали собі цей капелюшок в африканських біженців за 1 євро :) А продавали його за 8 :)
Не можу не згадати про кольорову білизну, котра висить у всіх містах в найбезпардонніших місцях :) І нікому це не заважає :) Навіть навпаки - в цьому весь шарм!
Ну і останнє, про що розкажу в цьому пості - це наш візит в найстаріший в Лісабоні барбершоп. Вже кілька років похід у барбершоп був мрією мого коханого чоловіка і знову ж таки нам пощастило натрапити на нього цілком випадково та ще й потім дізнатись, що Barbearia Oliveira - найстаріший та найбільш поважний барбершоп в місті
Сподіваюсь колись дійдуть руки дописати про решту поїздки, а саме: Algarve, Sagres і Мontpellier (Франція).
Радо відповім на ваші питання та послухаю коментарі!