Доля цього табурета набагато складніше, чим трьох його попередників, які мандрували не більше трьох місяців.
Перед подорожжю ми попросили Паганеля і він зміцнив його ніжки. Крім того, аби вберегти від ударів куточки, я купив йому «шапку».
Але гірські дощі і тумани Перу, а потім Болівії виявились нестерпними не лише для мене. «Шапку» довелось викинути
після зливи, яка впіймала нас у відкритому кузові пікапу і залила до нитки всі наявні речі. Наступного дня волога кришка (голова? Сідушка?) скрутилася, наче мокра книга і дала передсмертні тріщини. Лишається ще три місяці дороги і хоча він все ще міцно тримається на прошуруплених ногах, сідати на табурет вже не можна...
Російський табурет уже давно ніхто не бачив. Подейкують, що він по частинах розмістився у рюкзаках російської команди.
Білоруський табурет знаходиться у
Вересня і Жені. Разом зі скрипкою і гітарою.
Білосніжний литовсько-французький табурет від незвички більшість часу проводить у хостелах. Залишаючи речі в Куско
перед подорожжю на Мачупікчу П”єр з Вайдою позбавились також від «чотириногого друга» :)
Фін Юко знову прилетів без табурету, не врахувавши
попередній досвід у США. Тепер він збирається доїхати до Буенос Айресу, а звідти сісти на поїзд до Чілі, взяти літак до Панами, США і зрештою додому. Відсутність табурету - відсутність стрижня, вектору, мети.
Табурет Магди, як і сама малявка перебуває в прекрасному стані під
пильним наглядом Діани.
до кінця мистецької експедиції "з табуретом через континенти" лишився 81 день