речові докази.

Jun 29, 2009 10:58

за своє таке-сяке життя я не нажив собі нічого, щоби можна було вважати майном. що могло бути капіталізоване, щось таке, що складало б суспільну цінність.

нічого такого, за що мені варто було б переживати. аби не забути, аби не загубити. все, що відіграє для мене якусь роль, легко влазить у наплічник. плеєр, зарядні якісь, дрібничкі, про зміст яких, мабуть, я один лише і пам*ятаю, старі залізничні квитки, щось таке, фото місць, де був, про які пам*ятаю, і місць, де не доводилося мені бувати, з якими мене пов*язують лише мрії.

третину одягу я залишив на смітнику ще під гуртожитком - скинувши баласт, угору легше летіти.

а ще третину зайняли книги.ну, що там? повно ремарка, жадана, булгакова, трохи буніна, роздобудько, купріна, української фантастики, достоєвський, конан дойл з едгаром по, павіч там, московіада андруховича, хемінгуей, книги з історії, німецької і англійської. от і все.

все одно, жодні речі не значять того, що може перенести в собі наша пам*ять, наше серце, наша душа.

я все пам*таю. я кохаю. я нічого не залишу.

життя, summ-er, пам*ять, книги, з нотатника

Previous post Next post
Up