Зося ходе на курси французького язика. Кожен день по три години. Дуже прілічні однокласники - три сірійці, пару іранців, палестинець Мустафа, добре представлена Латинська Америка, Авганістан і ні одного москаля. Один таки було прийшов, али ми його з Васьком якось виперли своїми флюїдами.
Установка така - набрать хоть половину балів і переповзти в кінці жовтня на наступний рівень, четвертий. Мрія - чітко доносить думки франкофонам і читать чоловікові книжки.
Поперхнулась кавою, побачивши шо маю 42 бали з 45. Більше - 45- тіко в сусіда Суф'яна ( з арабського Суф'ян значе - той шо швидко йде). Так шо ваша Зося на другому місці і навіть припухла від власної важності.
Вже ніфіга не помню як то вчиться. Зато відкрила в собі нову якість : якшо хто під час списування в мому зошиті робить яку ремарку, мовляв, не правильно ти тут написала, я акуратно перевіряю, ні з ким не спорю і ніц нікому не доказую. Лишаю як є і маю всьо в носі. Раніше би шукала докази своєй правоти.
Самі красиві у нас іранка Нілуфа і сомалійка з ім'ям схожим на шось їстивне. Такі як двійко оленят. При цьому Нілуфа ходе в джинсах і коротких спідницях а шоколадна сомалійка закутана по вуха у свої хустки. Но від цього ніфіга не гірша а даже лучча.
Васьок, конєшно запав на іранку, но виявилось, шо вона замужем за своїм земляком, який іі собі виписав з історичної батьківщини. Шо ще раз доказує мою теорію : луччих хватають зразу.
Місс А3