Пост-іт

Jul 13, 2015 22:46

З тих самих пір як я тут а не там - не ношу каблуки. В цьому нема жодної логіки, бо там була бруківка і вибоїни, а тут є глянцеві тротуари і навіть авеню Луїз по якій можна пропензлювати, вишукано плутаючи ноги і чіпляючи поглядом свої відображення у вітринах.
Я йду у своїх пласких ортопедичних шлапаках Біркенсток, вдивляюсь у скло, виструнчую кіфоз і припідіймаю питально брови, так здаюсь собі загадковішою і красившою. З повним відчуттям загадковості і краси йду собі далі по справах.
З тих пір як я тут а не там у мене менше претензій і вимог. До себе.
Тут виявилось все ближче до живої природи, у якій самці мають яскраве оперіння у вигляді сорочок Бутч, панталонів із Скапи, чи на крайній випадок Косу. А самки мають всіх в носі і накидають зрання на себе елегантний сірий мішок з під бульби, який коштує як центнер бульби.
Десь приблизно так само виглядають і ся чують сірі і непримітні качки на озері пляцу Флаже. Вона відчепірить собі вбік так лапу, і ніби нігди ніц чистить елегантно пір'ячко, поки з боків два селезні виблискують своїм найпишнішим вбранням і змагаються за право петендувать на сіру качкомишу.
В побутових емігрантських легендах західні чоловіки падають до ніг слав'янських красунь і готові цілувати їм підбори за суміш елегантності та хазяйновиті. На практиці виявилось що нас полюбили не завдяки а всупереч шпилькам і шматам із люрексом на одне плече. І за рік-два ( то як в якого селезня вистачить терпцю) він скаже - от ці всі джинси, які виструнчують ноги до сайзу цикади та декольте та перламутрові блузи зі стразами - давай віддамо зараз у червоний хрест чи шо. І отоді у слав'янок настає екзистенційний шок. Бо то все шо ся вважало за декор, без якого кобіта нішо, ніхто і звать ніяк, хлоп просто мужньо зносив.


Previous post Next post
Up