(no subject)
У Львові вже зовсім весна. На мені сьогодні легка біла кофтинка з дуже натуральної тканини, зручне взуття, ідеально зручні джинси. Нічого не сковує мій рух. Все здається таким природнім, таким натуральним. Як зовні, так і всередині.
Ці дні наповнені зустрічами з людьми. Бізнес-сніданок і знайомство з психологом, з яким вже давно хотіла познайомитись. Фруктове смузі з подругою і розмови про книжки, обід з хорошою знайомою і намагання зрозуміти сімейні сценарії, співбесіда з журналісткою, від якої пахло зверхністю, коротка зустріч з менеджером рекламної компанії, який став прикладом для моїх менеджерів - як не треба продавати. І багато-багато інших випадкових людей. А поміж тим улюблена робота, кілометри центром міста, пилюка з вулиць, сонце в обличчя і безперервна внутрішня радість.Багато сили і натхнення. Багато любові до кожного дня. Все навколо цвіте, пахне вишнями і скошеною травою. І здається, що зараз розквітає не тільки природа, а й я. Посміхаюсь душею. Торкаюсь любов'ю до всього, що роблю. Закохуюсь сама у цей стан. Хочеться, щоб він тривав вічно.
Вже давно нічого не прошу. Натомість щодня дякую. Бо стільки всього прекрасного є в житті. Тільки б не відвертати голову, тільки б бачити, помічати і насолоджуватись.
А попереду гори, море, книжки і спокій...
Ці дні наповнені зустрічами з людьми. Бізнес-сніданок і знайомство з психологом, з яким вже давно хотіла познайомитись. Фруктове смузі з подругою і розмови про книжки, обід з хорошою знайомою і намагання зрозуміти сімейні сценарії, співбесіда з журналісткою, від якої пахло зверхністю, коротка зустріч з менеджером рекламної компанії, який став прикладом для моїх менеджерів - як не треба продавати. І багато-багато інших випадкових людей. А поміж тим улюблена робота, кілометри центром міста, пилюка з вулиць, сонце в обличчя і безперервна внутрішня радість.Багато сили і натхнення. Багато любові до кожного дня. Все навколо цвіте, пахне вишнями і скошеною травою. І здається, що зараз розквітає не тільки природа, а й я. Посміхаюсь душею. Торкаюсь любов'ю до всього, що роблю. Закохуюсь сама у цей стан. Хочеться, щоб він тривав вічно.
Вже давно нічого не прошу. Натомість щодня дякую. Бо стільки всього прекрасного є в житті. Тільки б не відвертати голову, тільки б бачити, помічати і насолоджуватись.
А попереду гори, море, книжки і спокій...