Уривки заплутаних думок
Хочу знову писати. Помітила, що це не просто бажання. Це - необхідність. Без періодчиного виливання слів з середини, думки заплутуються, мов нитки. Утворюються хаотичні клубочки, в яких все важче знайти кінці, побачити куди вони ведуть. А деякі взагалі - не розплутати.
Коли пишу - все на своїх місцях. В голові всі історії "по поличках", чіткі, сформульовані.
В письмі народжуються нові ідеї, плани, шляхи їх реалізації і навіть мрії.
Мій персональнйи спосіб медитації.
Скучила за цим.
***
Так багато всього змінилося за останній місяць. Новий статус, нова подорож, нові люди, новий дім, нове прізвище. І ніби мало б початись нове життя. І я би мала якось змінитися. Але ні, я така сама) І цим здивувала навіть себе.
Завжди думаєш, що після якоїсь події все от точно має змінитися. Подія відбувається, а ти залишаєшся такою ж, як і була до того. З своїми тараканами) Нема нового життя ні з понеділка, ні з нового року...
***
Дивуюсь, що з часом мені якось легше з чимось прощатись.З квартири я з'їхала не те що без жодної сльозинки, а й без жодного щему в душі. Хоча там багато всього сталося важливого для мене. Та ці спогади залишились всередині. Для них, як виявилось, не потрібно 4 стін.
Навіть з Мексики повертатися було не шкода, попри те, що там було добре. Не шкода, що подорожі закінчуються, коли життя - суцільна цікава подорож...
Коли пишу - все на своїх місцях. В голові всі історії "по поличках", чіткі, сформульовані.
В письмі народжуються нові ідеї, плани, шляхи їх реалізації і навіть мрії.
Мій персональнйи спосіб медитації.
Скучила за цим.
***
Так багато всього змінилося за останній місяць. Новий статус, нова подорож, нові люди, новий дім, нове прізвище. І ніби мало б початись нове життя. І я би мала якось змінитися. Але ні, я така сама) І цим здивувала навіть себе.
Завжди думаєш, що після якоїсь події все от точно має змінитися. Подія відбувається, а ти залишаєшся такою ж, як і була до того. З своїми тараканами) Нема нового життя ні з понеділка, ні з нового року...
***
Дивуюсь, що з часом мені якось легше з чимось прощатись.З квартири я з'їхала не те що без жодної сльозинки, а й без жодного щему в душі. Хоча там багато всього сталося важливого для мене. Та ці спогади залишились всередині. Для них, як виявилось, не потрібно 4 стін.
Навіть з Мексики повертатися було не шкода, попри те, що там було добре. Не шкода, що подорожі закінчуються, коли життя - суцільна цікава подорож...