Печера Христина.

Feb 10, 2016 00:03



Є в Медоборах печера Христина, або інакше лагідно Христинка. Якби не показали вхід, мабуть ніколи б не знайшов цей непримітний лаз.



Привхідна частина добре присипана землею.
Відкрита печера випадково у 1999 році Степаном Сторожуком, ним і названа на честь дочки.
( все ж краще печеру назвати на честь дочки ніж продуктовий магазин, чи пивну ятку)



Із живності в Христині зимують підковики, комарі, павуки, метелики і кліщі.



Печера являє собою розлом у вапняках, ніякої роботи гідротермальних вод помічено не було.
Чи колись трусонуло добряче, чи від власної ваги, порода розсунулась і назад вже не стулилась.



Проходи вузькі і високі, пересуватись вдається здебільше розпорами. Стіни кострубаті і шорсткі, на відміну від вже відполірованих Залучанських печер



Перепади висоти досить значні. Протяжність печери Христина 131м.



Заплішені у тріщині каміння дають змогу перепочити від розпор.



Вапнякові стіни ніби як вибілені хазяйською газдинею перед Великоднем, от тільки кажани щедро прикрашають їх своїм послідом.



Шорсткі стіни дають добре зчеплення для розпор, але якщо трохи протягнутись донизу, то приємного мало.



І потрібно бути обережним, щоб не звалити якусь каменюку на голову колезі.



Ще в печері вклався на вічний спочинок дикий кабан. Мабуть хотів бідося морозної ночі сховатись у теплу нору і не розрахував,
вибратись назад у нього шансів не було. Прикра історія мабуть сталась не так давно, тварина тільки но почала отруювати
повітря. Сподіваюсь, працівники заповідника, після отриманого сигналу, витягнуть свиню і надійно загратують вхід, щоб такі ситуації не повторювалися.



Печера суха, кристалів, натьоків і інших принад карстових печер нема, тільки мушлі Сарматського моря витиркають зі стін.



Так як печера вузька, випадковому пілігриму краще не розраховувати на нічліг у ній,
ліпше перебратись через Збруч і знайти прихисток у Іванковецьких штольнях.
І пам'ятайте про кабана.



 Отак виглядає "екскурсія" печерою Христина.



Пора на вихід.
Плюс погляд на печеру від Андрія.



На завершення фото долини Збруча з Соколиної скелі.

печера, Тернопілля

Previous post Next post
Up