Печера Ювілейна.
Вхід в печеру Ювілейна. Просто кругла діра в карстовій лійці, а за нею незвичайний, підземний світ.
Наша невелика, тому і мобільна команда(Кам'янець-Подільський, Чортків, Івано-Франківськ) Фото зроблене по чотирьохгодинному гулянню-блуканню,
тому повернемось до початку.
Колонія підковиків на стелі печери.
Ще відносно недавно печери досліджували освітлюючи собі шлях свічками, спробували і ми "повернутись до витоків".
Історія відкриття і дослідження печери
Вперше про печеру біля Сапогова побіжно згадує у 1844 археолог Адам Гонорій Кіркор, який в околицях села розкопує підплитові поховання . Але певності, що мова була саме про печеру, яка зараз відома як «Ювілейна», не було навіть в її першовідкривачів 1967 року.
XV експедиція спелеоклубу „Поділля» - спелеологи копалися у карстовій лійці. Робота не приносила результату. З цікавості пробують розкопати іншу яму поруч- за дуже малий проміжок часу відкривають нову печеру. «На честь» 1917-1967 рр. її назвали «Ювілейною». Такі прогини в ті часи спелеоклубу зараховувалися спелеологам халявними консервами, безкоштовним проїздом, іншими ніштяками. (А. Мельничук)
Зал Сталактитовий. Не дуже великі, порівняно з печерою Млинки, але є.
"крупнокристалічні" гіпсові стіни.
Кажан підглядає за нами у шпаринку свого плаща.
Грот Риба. Величезна висипка мокрої глини.
По ній зручно спускатись, ноги прилипають і не ковзають.
У іншому кутку Риби перса печери.
Мерехтливе світло свічки веде вглиб.
Забув сказати, печеру потрібно фотографувати з людьми, інакше буде нецікаво.
На світло свічки з повзухи виповз Гомер.
Віконце, здається, у камені Гладіатора.
Грот Кальмар, оті натьоки і є кальмар.
Тренінг з безпеки спелеотуризму.
Пробуємо витягти , не така це проста справа, зате у Андрія руки подовшали.
Перепади висоти в печері вражають, саме це і робить її цікавою. Хлопці вже внизу,
йду до них.
У ці "лещата" я не ходив. Виповзають на свічку))
Які ж кльові кажанячі пальчики))) І не втомлюється висіти))
Первісна глина затиснута шарами гіпсу.
А це наймудріший кажан - нащо висіти на стелі, якщо можна лягти, покласти голову на камінець і спати.
Знайшли ложку, мабуть першопрохідця Кіркора.
Перепади висоти Ювілейної.
Схоже на скам'янілу колоду? Насправді окис заліза.
Зал Планетарій.
Простори печери.
Привхідна частина помальована крейдяними стрілками.
Зазбручанські колеги у підземному світі.
Вікна і дверцята печери.
Орби не дають зробити гарний знімок.
Ось так треба розганяти орбів.
Звісно з собою треба брати карту, але не дуже їй довіряйте,
ми знайшли непозначену повзуху і не знайшли позначену галерею.
Чотири години минуло як одна. Пора вибиратись на білий світ.
Завершу просто офігенною фоткою суперспелеолога з свічкою))
Тут від нього більш розширено про печеру Ювілейну