Іван Сила: чи перемогла у фільмі правда? Рецензія.
Іван Кротон-Фірцак в родинному колі.
http://visnyk.lutsk.ua/2010/03/27/9792/
рідкісні фотографії з Іваном Фірцаком: https://www.facebook.com/fajka.zolota/media_set?set=a.540412856032730.1073741835.100001920608947&type=1
Найсильніший українець у світі не був рабом циркової хазяйки. Жодного підтвердження або ж згадки, що власниця цирку тримала в борговій кабалі Кротона, не можу знайти ніде. Зате існують інші дані. Дивовижно, але навіть на сайті самого фільму (!), а також на сторінці Вікіпедії написано, що двоюрідний брат Іванового тренера - Неймана, адвокат Гайхел взяв атлета на поруки, сплативши велику грошову заставу, сума котрої, за книгою Копинця, складає 50 тис. крон. За текстом тієї ж книги, котру сам Олесандр Гаврош називає «єдиним джерелом біографії уславленого атлета, адже записана з його розповідей» дізнаємося, що ділові стосунки Кротона із пані Розою Герцфертововою, як називалася в реальному житті власниця празького «Герцфертов-цирку» були жорсткими, основаними на взаємній вигоді і останнє слово тут нерідко було за Фірцаком (приклад - стор.118 книги). Директорка познайомилася з Кротоном аж після його викупу адвокатом з тюрми, і про жоден борг перед пані у книзі немає ні слова. Вона здирала з каси до своєї кишені тисячі, але окрім грошей, прописаних по контракту, часто йшла на поступки: Фірцак міг вимагати подвійні суми за надто небезпечні, небачені раніше у світі трюки, котрі Герцфертовова пропонувала заради колосальних касових зборів і виграшів парі. Кротон був досить забезпеченою людиною, мав багато рахунків у різних банках світу, передавав гроші родині до рідного села. Але настав нарешті час, коли силач сам розриває з Герцфертововою контракт, про що свідчить онук Фірцака - Іван.
«Іван розірвав 10-річний контракт із цирком раніше домовленого терміну й через суд виплатив власниці велику компенсацію - 100 тисяч крон». Чи були б у боржника Івана Сили такі гроші?
Можливо, пан Гаврош керувався у написанні свого твору невідомими досі фактами про Івана Силу, оскільки, як зазначає спортивний журналіст Василь Геджега про книгу А. Копинця - «… на велике щастя, дружина письменника, шановна Оксана Федорівна, зберегла оригінал унікального твору, який майже у два рази більший за книжковий варіант», до того ж «онука письменника Ліна Дегтярьова запалилася ідеєю перевидати оригінал».
Але автор «Неймовірних пригод…» не згадує про цей рукопис ні у своїх статтях про Фірцака, ні у жодному інтерв’ю. Не знайшла я підтвердження «казкового» рабства Фірцака і у свідченнях його дітей та онуків для преси, так само - серед інших матеріалів.
То у що ж має вірити дитина, котру автори фільму так хочуть відвернути від спайдерменів, кіборгів і «гарріпотерів» - в історію про підневільного силача, над котрим протягом всієї його кар’єри висів неіснуючий дамоклів меч шантажу і в’язниці ? Вірити в це і далі тягнути дідівський комплекс кріпака-українця? Навіщо сценаристам знадобилося вплутувати у дитячу наївну уяву фальшиві, пов’язані з реальною історичною особою Іваном Силою інтриги, котрих насправді не було, але на котрих будується вся драматургія фільму? І невже непереможний велет Кротон-Фірцак був у старості таким, яким його «представили» у пролозі та епілозі фільму - самотнім, безсловесним, у пустій, без дітей та внуків, хаті, всіма залишеним дядьком, одягненим у незграбний, неохайний плащ, нікому не потрібним Фірцаком, котрому односельчани навіть не хочуть подякувати за те, що витягнув їм вантажівку з придорожнього болота?
Що ж кажуть на це справжні свідки життя Кротона?
Повністю рецензія на фільм тут:http://alarum.16mb.com/2013/10/ivan-sy-la-br-chy-peremogla-u-fil-mi-pravda/