Стадії розвитку віри
За Фаулером (1981), Стадії віри: Психологія розвитку людини та пошук значення. Описано в Елізабет Хатчінсон (2008) 3-е вид., Виміри поведінки людини: Особа та Середовище.
Початкова стадія: Первісна віра - Немовлятство
Немовлята вчаться довіряти (або не довіряти) бепосередньому оточенню, розвивають відчуття постійности об'єктів та формують перші початкові образи чи відчуття ультимативного. У випадку послідовного виховання, розвивають відчуття довір'я та безпеки щодо всесвіту та божественного. І навпаки, негативний досвід створює образи ультимативного як ненадійного, карального чи умовного. Закладається основа для подальшого розвитку віри. Перехід до наступних стадій починається з інтеграції думок та мов, що допомагає вжитку символів у мовленні та іграх.
Стадія 1: Інтуїтивно-проективна віра - Раннє дитинство
Форма логіки за П'яже: передопераційна
Форма морального судження за Кольбергом: Карання/Нагорода
Зазвичай виникає у дітей віком від 2 до 7, які володіють новими інструментами мовлення та символічної репрезентації. Характер мислення переважно текучий та магічний, способи пізнання базуються на інтуїції та уяві. Свідомість себе егоцентрична, мала спроможність приймати перспективу інших. Діти мають перше усвідомлення смерті та сексу і вивчають родинні та культурні табу. Віра є повна фантазій, імітаційна, на яку можна сильно вплинути прикладами, способами, діями та історіями важливих інших (significant others). Тому що образи віри в цій стадії можуть бути довготривалими, важливо шанувати власний процес розвитку віри дитини.
Стадія зазвичай завершується у віці 6 до 7, але може бути знайдена і в підлітків чи дорослих із психологічними труднощами. Перехід до наступної стадії відбувається за допомогою виникнення конкретного операційного мислення (за П'яже) та вирішення Едіпових проблем.
Стадія 2: Міфічно-буквальна віра - Середнє дитинство й далі
Форма логіки за П'яже: конкретна операційна
Форма морального судження за Кольбергом: Інструментальний гедонізм (взаємна справедливість)
Зазвичай починається у дітей віком від 7 до 8, коли дитина вбирає історії, переконання, практикування, які символізують приналежність до своєї громади. Високий рівень конформування (взаємна справедливість) до увірувань та практик громади, а символи сприймаються як одновимірні та буквальні у своєму значенні. Авторитет і традиція є надзвичайно потужними впливами, оскільки дитина засвоює моральні правила та ставлення громади. Здатність займатися конкретними операціями дозволяє розрізняти фантазію та реальність, що перепорядковує уявну картину світу, розвинену в стадії 1. Сюжет та історія є дуже важливими як основний спосіб одержання зв'язності та значення життєвого досвіду. Таким чином, дитина може бути глибоко вражена символічними та драматичними презентаціями стосовно кінцевої реальности (ultimate reality). Більша здатність приймати перспективу інших та ідеї про взаємність і справедливість набувають центрального значення.
Більшість осіб у цій стадії є в початковій школі, але деякі є підлітками або дорослими. Перехід до наступної стадії відбувається з розривом буквальности, з розчаруванням у попередніх вчителях і з сутичками чи конфліктами між історіями різних авторитетних осіб. Виникнення формального операційного мислення за П'яже і розвиток здатності приймати взаємні перспективи дозволяють глибше міркувати та створюють потребу більш особистих стосунків з ультимативним у наступній стадії.
Стадія 3: Синтетично-традиційна віра - Юність і далі
Форма логіки за П'яже: ранні формальні операції
Форма морального судження за Кольбергом: Міжосібні сподівання та узгодженість
Здатність абстрактно мислити та маніпулювати поняттями впливає на процес розвитку ідентичности та віри. Середовище розширюється, зростає вплив ровесників, колег по навчанню та роботі, ЗМІ та популярної культури. Авторитет сприймається як зовнішній і знаходиться у традиційних авторитетних особах (батьки, вчителі) або цінованих групах (ровесники). Образи ультимативного відображають якості зазнані у особистих стосунках (напр. співчуття виявлене кимось з батьків або вчителів). Переконання та цінності часто глибоко відчуваються, але здебільшого замовчуються і критично не переглядаються. Особа має ідеологію, чи світогляд, але без систематичного осмислення і здебільшого несвідомо. Відмінності у світогляді між людьми розуміються як відмінності між "типами" людей. Символи не сприймаються як буквальні (як у стадії 2), але символи, які викликають глибоке значення та лояльність, не сприймаються як окремі від того, що вони репрезентують.
Хоч ця стадія найбільш виражена в юності, значна кількість дорослих також опиняється в цій стадії, і вона може стати довготривалою або постійною. Фактори, які ведуть до переходу до наступної стадії включають серйозні сутички чи протиріччя між авторитетними особами, зміни у попередньо санкціонованих релігійних практиках чи настановах, досвід, який веде до критичного осмислення своїх переконань та цінностей, чи досвід "покидання дому" - фізично чи емоційно.
Стадія 4: Індивідуалізуючо-рефлективна віра - Молодість і далі
Форма логіки за П'яже: формальні операції (дихотомічні)
Форма морального судження за Кольбергом: Суспільна перспектива: рефлективна відносність чи класово-тенденційний універсалізм
Стадія зростання відповідальности за свої зобов'язання, стиль життя, переконання та ставлення. Конструкція індивідуального себе (ідентичність) та світогляду (ідеологія) з попередньо існуючої традиційної віри. Вимагає боротьбу з неминучими напруженнями (напр. індивідуальність проти визначення як члена групи, суб'єктивність та неосмислені почуття проти об'єктивности та критичного осмислення, самозадоволення та самореалізація проти служби та буття для інших, зобов'язання перед відносним проти боротьби з можливістю абсолютного). Попередньо існуючі кредо, символи та історії деміфологізуються шляхом критичного аналізу. Ультимативне стає більш чітким та особисто значущим, а символи формуються у більш потужні схеми і концепції. Мета - створити раціональний, працюючий та особистий світогляд чи віру.
Ідеальний час для переходу у стадію 4 є від початку до середини 20-х, але для багатьох цей перехід відбувається у 30-х або 40-х (або й взагалі ніколи). Процес створює значне зворушення і може тривати від 5 до 7 років, або й довше. Перехід до наступної стадії починається зі зростаючої свідомости парадоксів та заплутаности життя і з побільшеної уваги до внутрішніх голосів та образів, які раніше приховувались чи відпихалися на сторону.
Стадія 5: Кон'юнктивна (об'єднуюча, зв'язуюча) віра - Середина життя й далі
Форма логіки за П'яже: формальні операції (діалектичні)
Форма морального судження за Кольбергом: Передуюче суспільству: принципове вище право (універсальне і критичне)
Більшість людей не досягають стадії 5. Лише 1 з 6 опитуваних у вибірці Фаулера (359 осіб) підпадало під характеристику цієї стадії, усі літнього віку або далі. Включає інтеграцію того, що було придушеним чи невпізнаним під час раціональної певности стадії 4. Потрібно переосмислити минуле та бути відкритим до голосів "глибинного себе". Вимагає здатності мислити "і/і", а не "або/або". Полярності не сприймаються як проблеми, а як реальності, які треба прийняти (напр. і детермінізм, і свобода волі грають роль у житті; ультимативне пізнається і як особисте, і як абстрактне; людство розуміється і як добре, і як зле). Символічна сила об'єднується з концептуальним значенням на глибшому рівні (напр. хрест і як символ розп'яття, і як репрезентація жертви або смерті і відродження). Особа прагне об'єднати протилежності в розумі і в досвіді. Зростаюча відкритість до правди тих, хто є "іншим", та критичне осмислення своїх соціальних конструкцій (напр. міфи, ідеальні образи, упередження інтерналізовані в результаті належання до певного суспільного класу, релігійної традиції, етнічної групи тощо). Визначення "громади" розширюється поза безпосереднє середовище та громаду своєї віри, щоб включити всіх людей. Пізнання, що своя особиста віра, як би її не визначити, є найвищої вартости і що зобов'язання на основі цієї віри повинні бути виконані незалежно від наслідків. Готовність витратити енергію у службі на утворення ідентичности та значення у життях інших.
Перехід до наступної стадії (дуже рідкісне явище) приходить, коли особа не може довше жити у парадоксальному та розділеному світі стадії 5 і готова принести жертву, яку вимагає Універсалізуюча Віра.
Стадія 6: Універсалізуюча віра
Форма логіки за П'яже: формальні операції (синтетичні)
Форма морального судження за Кольбергом: Вірність буттю
Можливість взятися за вирішення дилем зі стадії 5 завдяки здатності справді прийняти парадокс. Несправедливість сприймається чіткіше через кращу обізнаність з вимогами справедливости. Часткові правди впізнаються через розширене бачення правди. Символи, міфи й ритуали цінуються та плекаються на глибшому рівні через знання глибини реальности, яку вони відображають. Поділи у людській родині відчуваються з різким болем, через усвідомлення можливости включного об'єднання усіх створінь. Особи у стадії 6 переходять від цього універсалізуючого розуміння до дії, незалежно від загрози для себе, для первинних груп, чи для інституційних устроїв суспільства. Стають дисциплінованими, активними втіленнями імператив любови та справедливости. Живуть жертовним життям з метою перетворення людства. Дуже мало осіб досягають цієї стадії. Фаулер називає Ганді, Марію Терезу та Мартіна Лютера Кінга мол. Хоча універсалісти не є "бездоганними", вони розтрясають поняття нормальності та підносять питання про компромісний устрій, який приймає більшість людей.