Юрій Андрухович: Я насправді патріотичний, український космополіт (інтерв'ю)
Мені було дуже цікаво і приємно читати це інтерв'ю, бо я вже давно цікавився і задумувався над цим питанням патріотичності і космополітизму та їх сумісності. З різних джерел - літературних, суспільнознавчих, особистих (роздумів, досвіду тощо) - дійшов висновку, що космополітизм аж ніяк не виключає патріотичності. Пам'ятаю, в одній статті, філософ Марта Нусбаум запропонувала таку метафору: що усі ми як центри концентричних кіл, і наша ідентичність складається власне з цих кіл, починаючи від сім'ї та найближчих нам людей, продовжуючи селом чи містом, регіональною ідентичністю (скажімо, гуцули, бойки, лемки тощо), національністю (українці), наднаціональною регіональністю (центральна і східна Європа), зрештою закінчуючи цілою людською спільнотою. Отже, не обов'язково бути "безродним космополітом", як цей термін колись застосовувався в Совєтському Союзі, а можна бути вкоріненим, патріотичним, в цьому випадку українським, космополітом. Можна і треба, на мою думку.
Це лише закінчення інтерв'ю, але я дуже заохочую прочитати його цілком - там йдеться про наступну книжку ЮА та інші речі.
http://potyah76.org.ua/news/?news=559
Голосувати буду, у першому турі - за Ющенка, а далі - побачу.
- Ви ж писали, що страшенно розчаровані в ньому.
Розчарований, страшенно, але з усіх кандидатів у ньому - найменше. В ньому розчарований, а інших просто не люблю.
- Може, це співчуття?
Воно також. Але більшою мірою навіть захоплення. Воно полягає в тому, що він - справжній аутист. В цьому він, власне, неуспішний, він не реагує на кон'юнктуру. Але ця його впертість мені й імпонує: що він, незважаючи на рейтингові втрати, робить ту справу, яку мали б робити ще в 90-93 роках.
Зрештою, я реалістично дивився на цю постать ще в 2004-му. Було ж зрозуміло, що приходить не якийсь наш омріяний ідеал... Але ж ця людина послідовно діяла в певних напрямках, пов'язаних з націєтворенням. Іншого такого політика я в Україні не знаю.
От дивився я днями виступи політичних важковаговиків на відкритті «Донбас-арени», і Ющенко серед них видався мені найбільш адекватним.
Мені навіть здається, що він може продертися в другий тур.
- Як вам, до речі, шоу в Донецьку?
У ньому - вся сучасна Україна. Це крапля, в якій увесь наш всесвіт відбитий. Передовсім це, звісно, домінанта велетенського бабла. Але, думаю, із загальноукраїнської точки зору для донбаського контингенту це позитивна подія, це те, чого там бракує, - задоволення собою самими. Якщо там люди пригнічені самим фактом існування незалежної України, а вона раптом приносить їм якісь позитивні емоції, то це в цілому на користь. Але якщо ми все ж розглядаємо наше майбутнє окремо від них, то все це нам мало б бути байдуже.
- Сьогодні навіть у західних медіа тема розпаду України стає модною, не кажучи про російські. Думаєте, до цього варто серйозно ставитися?
На мою думку, без силового втручання Росії нічого не станеться. Але воно видається неминучим. Припускаю, через усі ці проблеми ми пройдемо між 2015 і 2020 роками. Буде складна ситуація, але ми вийдемо нарешті з цього нацією. Єдине, що я думаю, нам вже сьогодні варто готуватися до втрати Криму. От тільки кримських татар шкода покидати напризволяще...
- Дещо дивно чути від космополіта і ліберала про націєтворення...
Тому що я насправді патріотичний, український космополіт.
Це лише закінчення інтерв'ю, але я дуже заохочую прочитати його цілком - там йдеться про наступну книжку ЮА та інші речі.
http://potyah76.org.ua/news/?news=559
Голосувати буду, у першому турі - за Ющенка, а далі - побачу.
- Ви ж писали, що страшенно розчаровані в ньому.
Розчарований, страшенно, але з усіх кандидатів у ньому - найменше. В ньому розчарований, а інших просто не люблю.
- Може, це співчуття?
Воно також. Але більшою мірою навіть захоплення. Воно полягає в тому, що він - справжній аутист. В цьому він, власне, неуспішний, він не реагує на кон'юнктуру. Але ця його впертість мені й імпонує: що він, незважаючи на рейтингові втрати, робить ту справу, яку мали б робити ще в 90-93 роках.
Зрештою, я реалістично дивився на цю постать ще в 2004-му. Було ж зрозуміло, що приходить не якийсь наш омріяний ідеал... Але ж ця людина послідовно діяла в певних напрямках, пов'язаних з націєтворенням. Іншого такого політика я в Україні не знаю.
От дивився я днями виступи політичних важковаговиків на відкритті «Донбас-арени», і Ющенко серед них видався мені найбільш адекватним.
Мені навіть здається, що він може продертися в другий тур.
- Як вам, до речі, шоу в Донецьку?
У ньому - вся сучасна Україна. Це крапля, в якій увесь наш всесвіт відбитий. Передовсім це, звісно, домінанта велетенського бабла. Але, думаю, із загальноукраїнської точки зору для донбаського контингенту це позитивна подія, це те, чого там бракує, - задоволення собою самими. Якщо там люди пригнічені самим фактом існування незалежної України, а вона раптом приносить їм якісь позитивні емоції, то це в цілому на користь. Але якщо ми все ж розглядаємо наше майбутнє окремо від них, то все це нам мало б бути байдуже.
- Сьогодні навіть у західних медіа тема розпаду України стає модною, не кажучи про російські. Думаєте, до цього варто серйозно ставитися?
На мою думку, без силового втручання Росії нічого не станеться. Але воно видається неминучим. Припускаю, через усі ці проблеми ми пройдемо між 2015 і 2020 роками. Буде складна ситуація, але ми вийдемо нарешті з цього нацією. Єдине, що я думаю, нам вже сьогодні варто готуватися до втрати Криму. От тільки кримських татар шкода покидати напризволяще...
- Дещо дивно чути від космополіта і ліберала про націєтворення...
Тому що я насправді патріотичний, український космополіт.