Jan 20, 2016 10:57
коли я була маленька сталася така історія.
я не пам"ятаю, скільки мені було років, ймовірно шість. а може менше. гривня тоді тільки з"явилася, український хліб коштував 60 копійок, а метро 30. мій брат на п"ять років старший за мене.
одного дня тато сказав мені піти на вулицю, знайти брата і сказати йому, аби той купив половину українського. я пішла на вулицю, шукала брата і не знайшла. але задача поставлена, треба принести половину хліба. я пішла в унівесам, він схожий був на теперішній супермаркет, намацала правильний хліб, взяла його і понесла домів. прийшла із хлібом, але без брата. тато спитав де брат і звідки хліб, з універсама кажу.
слово за слово, звідки гроші, які гроші, виявилось, що я не знала, що треба платити) до цього я жила на донбасі, там їжу ми отримували по талонах, вистоявши в чергах, потім були купони, якими я розплачувалась за жувачки і думала, що мені положено блок, а давали мені дві штуки всього, і от я взяла той хліб, прошла через касу, ніхто мене не зупинив і я прийшла додому.
тато взяв мене за руку, взяв хліб і взяв гроші, і ми разом пішли в універсам, тато поснив продавчині, що і як, заплатив за половину українського і ми пішли додому. так я зрозуміла, що в магазині треба платити.
а потім, коли брат прийшов додому, тато так бив його по дупі сопілкою, що зламав сопілку.
і я думаю, а який тут урок для брата був? він же отримав по дупі ні за шо взагалі, виходить.
отака історія.
спогади,
батьки,
дитинство