29 тиждень
ребра болять. малий крутиться. їсти хочеться дуже. і дуже часто.
а ще хочеться гуляти, але болить щось, тіпа я на шпагат сідаю увесь час, це не просто, так жить.
сказала татові, що жить так німагу, цей кагал мене не влаштовує. тато не понял і сказав, що йому норм, а я все придумую, і від себе не втечеш. і сказав, що в мені нема гармонії, раз ми із Максімом хочемо жити окремо, а не з братом, його дружиною і дитиною.
і це навіть смішно, бо він то живе на дачі, приїжджає до церкви в суботу і їде назад, до собаки, яку забрав у нас і хотьби-шо. бо тату треба, щоб всі навколо його розважали і крутились. і собаки і діти і внуки. не розумію я цих екстравєртів. ну, так, я розумію бажання натовпу, але наскільки має буть чхать на бажання інших людей? не вкладається в голові навіть.
вчора Сєрий з Ірою приходили в гості. коли сєрий почав говорити щось, малий перестав ворушиться і всьо, почав ворушиться, тільки коли максім почав щось розказувать. такі діла.