(no subject)
Давно-давно не писала. Багато чого трапилось з того часу. Далі можна не читати, там багато і насправді нудно.
Померла моя сестра. 4 грудня 2015 її паралізувало нижче пояса - онкологія. Діти допомогли мені її перевезти до себе, діти взагалі дуже допомогли. 22 квітня вона померла. Великого горя не відчула - особливої любові у мене до сестри не було. І знала про її хворобу років 4. Але й полегшення теж не відчула. Як в тумані той період. Порожнеча в душі залишилась, і, мабуть, ніколи не мине.
Город мені минулого року не вдався, посіяла й посадила, а доглянути не доглянула. Якось зовсім сили втратила. Зате дуже захотілось квітів, купила ірисів, подружка теж вислала, Мктрів 6 квадратних перед вікном побризкала від бур*янів і половину квітами засадила. Ще виписала кілька лілій і лілейників, знайома дозволила відкопати піонів, чекаю на красу, як зацвіте. Навпроти пустує ділянка, така сама заросла бур*янами, навіть гірше, бо попередній господар там закопав сміття. І валяється бетонних бордюрів, і каміння всякого трохи. І ось на цій ділянці мені забаглося посадити троянди, астильби і флокси. А поміж ними дику полуницю, є у мене кілька кущиків, розмножується вона швидко і виглядає декоративно. ну і ягідки мають приємний специфічний смак. Знайшла все, що хочеться в інтернет магазинах, тепер в роздумах, чи я дам тому раду. Бо здоров*я дуже похитнулось.
Внучка Софійка пішла в перший клас минулого року. Якось дає собі раду. А душа за неї болить: нема режиму, пізно, дуже пізно лягає, часом після 12 години. Розказувала, що часом вдома не ма чого поїсти, їсть тільки в школі. Не знаю, наскільки це правда. Просила сина готувати сніданок, та не знаю, що там у них. Невістка не снідає, тільки каву п*є. Навіть думати про це важко.
Я хотіла поїхати до Софійки на лінійку, Невістка скинула мені карту, як знайти школу. Не вдалося. Підхопила, мабуть, якусь кишкову інфекцію. чи що. Вдосвіта встала, на кухні втратила свідомість, впала, вдарилась головою - струс мозку. А десь через місяць тиск став підніматись. Може, співпало. Пила таблетки місяців 3, потім тиск став стибати від дуже низького (100/90) до вісокого (160/100), часом за кілька годин. Планую поїхати на діагностику. Але як же не хочеться! І стала себе ловити на тому, що підозрюю у себе різні хвороби і боюсь їх виявити. Розвинулась тривожність, боюсь, що вмру раптово і кішка з собакою залишаться закриті в хаті. Ще більше боюсь стати безпомічною, як сестра. Не хочу дітям такий тягар на руки.
Зробила ремонт в кімнатах. Тепер у спальні в мене жовті стіни, а не іржаво-червоні з набриском срібною, золото. і червоною фарбо. В другій кімнаті кремові, а не сині. Діти зробили один стелаж під книжки і столтк під квіти. Ще залишилось 2 стелажі і відремонтувати комод і стільці. Стільці планую оббити новою тканиною і пофарбувати білою фарбою, як комод. А шафу з допомогою самоклейки зробити кольору сосни - як стелажі. Але коли це ще буде, і чи буде взагалі...
Поставили, нарешті, нові двері. треба заштукатурити і потім зробити ремонт в коридорі. А що з колись жовтенькою кухнею робити навіть не знаю.
Ну, от і все, решту - по мірі надходження:)
Померла моя сестра. 4 грудня 2015 її паралізувало нижче пояса - онкологія. Діти допомогли мені її перевезти до себе, діти взагалі дуже допомогли. 22 квітня вона померла. Великого горя не відчула - особливої любові у мене до сестри не було. І знала про її хворобу років 4. Але й полегшення теж не відчула. Як в тумані той період. Порожнеча в душі залишилась, і, мабуть, ніколи не мине.
Город мені минулого року не вдався, посіяла й посадила, а доглянути не доглянула. Якось зовсім сили втратила. Зате дуже захотілось квітів, купила ірисів, подружка теж вислала, Мктрів 6 квадратних перед вікном побризкала від бур*янів і половину квітами засадила. Ще виписала кілька лілій і лілейників, знайома дозволила відкопати піонів, чекаю на красу, як зацвіте. Навпроти пустує ділянка, така сама заросла бур*янами, навіть гірше, бо попередній господар там закопав сміття. І валяється бетонних бордюрів, і каміння всякого трохи. І ось на цій ділянці мені забаглося посадити троянди, астильби і флокси. А поміж ними дику полуницю, є у мене кілька кущиків, розмножується вона швидко і виглядає декоративно. ну і ягідки мають приємний специфічний смак. Знайшла все, що хочеться в інтернет магазинах, тепер в роздумах, чи я дам тому раду. Бо здоров*я дуже похитнулось.
Внучка Софійка пішла в перший клас минулого року. Якось дає собі раду. А душа за неї болить: нема режиму, пізно, дуже пізно лягає, часом після 12 години. Розказувала, що часом вдома не ма чого поїсти, їсть тільки в школі. Не знаю, наскільки це правда. Просила сина готувати сніданок, та не знаю, що там у них. Невістка не снідає, тільки каву п*є. Навіть думати про це важко.
Я хотіла поїхати до Софійки на лінійку, Невістка скинула мені карту, як знайти школу. Не вдалося. Підхопила, мабуть, якусь кишкову інфекцію. чи що. Вдосвіта встала, на кухні втратила свідомість, впала, вдарилась головою - струс мозку. А десь через місяць тиск став підніматись. Може, співпало. Пила таблетки місяців 3, потім тиск став стибати від дуже низького (100/90) до вісокого (160/100), часом за кілька годин. Планую поїхати на діагностику. Але як же не хочеться! І стала себе ловити на тому, що підозрюю у себе різні хвороби і боюсь їх виявити. Розвинулась тривожність, боюсь, що вмру раптово і кішка з собакою залишаться закриті в хаті. Ще більше боюсь стати безпомічною, як сестра. Не хочу дітям такий тягар на руки.
Зробила ремонт в кімнатах. Тепер у спальні в мене жовті стіни, а не іржаво-червоні з набриском срібною, золото. і червоною фарбо. В другій кімнаті кремові, а не сині. Діти зробили один стелаж під книжки і столтк під квіти. Ще залишилось 2 стелажі і відремонтувати комод і стільці. Стільці планую оббити новою тканиною і пофарбувати білою фарбою, як комод. А шафу з допомогою самоклейки зробити кольору сосни - як стелажі. Але коли це ще буде, і чи буде взагалі...
Поставили, нарешті, нові двері. треба заштукатурити і потім зробити ремонт в коридорі. А що з колись жовтенькою кухнею робити навіть не знаю.
Ну, от і все, решту - по мірі надходження:)