(no subject)
З учорашнього вечора круто почалась зима. Оця пташка всю осінь прилітала їсти яблука, сьогодні сидить, надулась. теж не чекала таких різких змін.
Гюнтер почав мій ранок з того, що вклався на ліжко, був присоромлений і вигнаний. Кілька разів відкривав двері на вулицю і повертався назад. Нарешті, вискочив, подумав на порозі, оббіг найбільший замет по дузі (сильний вітер, снігу намітає смугами), зник з поля зору і дуже швидко повернувся. З задоволенням підставляв боки, поки обмітала його. Пізніше ми виходили ще раз, я мала намір розгребти трохи снігу, щоб пройти до гпрпжа, де у мене кицькин"туалет" зберігається. Ну, до гаража розгребла, а далі спина сказала: "Ой!" А потім ще: "Ойой!" І врешті: "Кидай лопату, поки не пізно!" Я й кинула. Гюнтер в цей час стрибав навколо мене, скавчав і всіляко показував, що, якщо я остаточно здуріла, то він мене не кине в біді і піде зі мною гуляти. Але в хату заскочив першим, знову підставляв спину і боки під щітку і осьо спить собі чемно на своєму матрасі.
Я теж хочу спати, бо заснула пізно: згадала, що не викопала селеру, погано прикрила нещодавно посаджені кущики винограду, не прибрала з двору купи горіхового листя, не прибрала в гаражі... Список довгий, до 4 ранку вистачило. А в 7:30 Гюнтер заліз в ліжко, кішка мусіла виглянути в двері, понюхати повітря і повернутись на підвіконня, і та тричі за 10 хвилин.
Подумати тільки, ще вчора собака в захваті стрибав по калюжах по пузо в брудній холодній воді, а сьогодні морщиться, моргає і відвертає морду від вітру зі снігом.
І жодної синички. Не тільки на мене початок зими діє депресивно. А тиждень тому було так:
:
І так:
І ще так:
