Про Гюнтера

[zilljachko]

Відвикла, важко почати. Ще й собака тицяється носом.  Уже ні. уже пішов на двір. Але це ненадовго, трохи повиє і повернеться. Він сам відчиняє двері, а я зачиняю. Одного дня підрахувала: за 12 годин - 26 разів. Крім того, він став вити. У нього для цього спеціальне місце - в північно-східному кутку двора. Виє в будь який час, з самого ранку і до пізнього вечора. А бувають дні, коли виє не весь день, або майже не виє. Коли мене питають, що з собакою, чому завиває - кажу що співає собі. Чути його за півтора км, перевіряла.  І ще він любить втекти з прогулянки. Хоча я підкликаю, як тільки відбіжить трохи. Але часом він "не чує", повертає по дорозі в інший бік і я, шукаючи його, питаю всіх зустрічних, чи не бачили?  Минулого разу він двічі оббіг все село, двічі побував вдома, поки я його шукала. Десь через годину вирішила, що хай буде, що буде і пішла додому. Вже близько від воріт зустріла свого Гюнтера: біг, побачив мене, спинився на секунду, аж присів і кинувся назустріч - такий щасливий, наче це не він, а я від ноього втекла. Ніхто не подзвонив і не прийшов з претензіями - отже, жодної курки чи індика не задушив. Навіть не зачепив сусідських курчат, які пасуться біля наших воріт. Мабуть, так був зосереджений на пошуках мене, що не помітив. А троє з тих курчат на його совісті, всі, правда, впіймані і знищені на своїй території. Я сусідку попереджала, що лізуть в двір.
Фото зроблене Софійкою.