Ялта. День 1
Я люблю Крим. За природу, за архітектуру, за атмосферу. На море, зрештою, люблю сидіти і дивитися. Але я не люблю спеку. Не люблю курортників. Коли голі зморшкуваті тіла скурвлюють вигляд на море, а потім дефілюють в плавках центральною вулицею і ходять так по музеях, палацах і церквах. Не люблю, коли дуже багато людей, люблю відчувати міста.
Вже років 5, після однієї статті в Українському Тижні, хотів поїхати сюди в таку пору року: наприкінці осені чи напочатку весни, коли несезон, коли нема пляжників. Коли закрита половина шаурми і не торгують пахлавою (справді, більшість закладів дешевої швидкої їжі і гівноресторанчиків не працюють). Здається, що саме зараз Крим справжній.
Перший день я провів в Ялті, гуляючи старим (?) містом і вечірньою Набережною імені Леніна.
Тут багато котів. Чи це рік такий, і вони по всьому Криму розмножилися; чи то це просто інша пора року, а літом вони ховаються. У будь-якому випадку зараз Ялта - місто котів:
Весь день над Ялтою весіла сіра хмара. При тому, що як трохи західніше, так і трохи східніше було сонячно. Схоже, вона просто зачепилася за гори і не може пройти далі. Хоча місцями сонце таки пробивалось:
Церква святого Івана Золотоустого. Тут про неї детальніше.
Через гористість в місті часто бракує місця, тому не біля кожної вулиці є тротуар, а не кожен прохід придатний до проїзду. Відтак для зручності пішоходів і деяких місцях тротуари спеціально позначають, щоб допомогти людям зорієнтуватися, куди йти:
Набережна.
Набережна, до речі, непогано облаштована в контексті стандартів якісного публічного простору. Над безбар'єрним середовищем ще треба попрацювати. Дитячих чи спортивних майданчиків, як я розумію, нема через брак місця. Зараз більшість шанхайчиків позакривалися та й з мавпочками майже не пропонують зазнимкуватися. Тому променада справляє гарне враження. Купа лавок, смітників. Точки притягання, вуличні музиканти. Дуже мило.
Подивіться, наприклад, на ці лавки на сходах. Просто і дуже круто:
Тим часом запрацював маяк:
А це вже далі, де набережна закінчується і починається пляж. Будувати так близько до води, звичайно, свинство. Але, мені здається, що цей будинок - досить непоганий зразок сучасної української житлової архітектури:
24 жовтня 2013