П'ятниця. Чари відпочинку вже цілком розслабили місто, а сп'яніння вікендом безсовісно згущує легке вечірнє повітря. В ньому все нахабніше витає дух теплої літньої ночі. Під наглядом зосередженого вдалечінь Сковороди актори якогось чергового молодого театру дають імпровізоване вогняне шоу. Фаєр-джем-сейшн. Напіврепетиція-напіввистава. Поруч сидить чувак і досить непогано виграє на гітарі досить непогані пісні.
Навколо - площа. Поміж світла ліхтарів розрослися зелені дерева. Під прихистком мороку гуртуються слухачі, глядачі і просто зіваки. Всі лавки в скверику зайняті. Над обдертим Гостинним двором висить половинчатий місяць, освітлюючи лимонно-біло-жовтим сяйвом Церкву Богородиці Пирогощі. Її псевдовізантійськість - як самотній острів поміж модерністю давніх дохідних домів, бетонно-шкляною вишуканістю нідерландської амбасади і псевдоклисицизмом того ж Гостинного двору. А ще ж Контрактовий будинок і могилянські корпуси...
Десь серед них самотній МАЗ-203 чекає на останніх пасажирів. Над спокоєм площі нависає узвіз, благословляючи Поділ яскравою ілюмінацією Андріївської церкви. З боку метра час від часу долинають трамвайні гуркотіння.
Київ, 16 серпня 2013