Книжковий Арсенал 2012
Був минулого четверга на Книжковому Арсеналі. Він проводиться лише вдруге, але вже встиг стати досить милим книжковим фестивалем. І взагалі, Мистецький Арсенал останнім часом проводить дуже класні заходи.
"Київ, звичайно, не Львів, але і не якесь-там Заболоття". Цю сакраментальну фразу я колись давно почув в якомусь коментарі президентки Форуму видавців у Львові. Звичайно, за бажання, цю цитату можна інтерпретувати щодо великої кількості характеристих обох міст, але як найбільш доречною вона є саме в тому значенні, яке в неї було початково вкладене - щодо багаточисельних потуг Києва зробити таке книжкове дійство, яке могло би принаймні скласти конкуренцію Форуму видавців.
Книжковий Арсенал елементарно поступається масштабами. При величезних розмірах Мистецького Арсеналу, він зайняв далеко не весь перший поверх, а стенди видавництв - всього лиш пів ребра першого поверху, тобто 1/16 комплексу. Круто ж те, що фестиваль вийшов надзвичайно інтегрований: в одному просторі, майже без поділу на зони роташовувалися стенди та столики з кавою і солодощами від Львівської майстерні шоколаду, між ними були майданчики для презентацій, дискусій і навіть концертів, а також експонати-залишки Великого скульптурного салону, який закрився в Арсеналі за кілька днів до цього. Це дуже круто, коли є такий суцільний фестивальний простір, бо це створює неймовірну атмосферу. Повертаючись до повірняння зі Львовом, то там Палац мистецтв не вміщує самих лише стендів, і між ними інколи важко протиснутися. Про каву, скульптури і майданчики для дискусій говорити не приходиться. Але це питання масштабу. Книжковий Арсенал малий (хоча перелік гостей досить гідний), а під час Форуму видавців книжками живе пів-Львова, бо принаймні по всьому центру розкидані його локації. А ще на Книжковий Арсенал безкоштовний вхід.
Але загалом це круто. Києву такого дуже невистачало. Я мав величезне задоволення хоч трохи поринути в атмосферу рідного Львова в часі Форуму, коли підходячи до Арсеналу, зустрічав по Івана Мазепи-Лаврській купу людей з повними кульками книжок.
P.S. На Книжковому Арсеналі купив український переклад "Чому Грузій вдалося" - цікаву книжку про те, як і чому проводился реформи в Грузії часів Саакашвілі. А ще був на дуже цікавій виставці американських карикатур в Малій галереї Мистецького Арсеналу.
"Київ, звичайно, не Львів, але і не якесь-там Заболоття". Цю сакраментальну фразу я колись давно почув в якомусь коментарі президентки Форуму видавців у Львові. Звичайно, за бажання, цю цитату можна інтерпретувати щодо великої кількості характеристих обох міст, але як найбільш доречною вона є саме в тому значенні, яке в неї було початково вкладене - щодо багаточисельних потуг Києва зробити таке книжкове дійство, яке могло би принаймні скласти конкуренцію Форуму видавців.
Книжковий Арсенал елементарно поступається масштабами. При величезних розмірах Мистецького Арсеналу, він зайняв далеко не весь перший поверх, а стенди видавництв - всього лиш пів ребра першого поверху, тобто 1/16 комплексу. Круто ж те, що фестиваль вийшов надзвичайно інтегрований: в одному просторі, майже без поділу на зони роташовувалися стенди та столики з кавою і солодощами від Львівської майстерні шоколаду, між ними були майданчики для презентацій, дискусій і навіть концертів, а також експонати-залишки Великого скульптурного салону, який закрився в Арсеналі за кілька днів до цього. Це дуже круто, коли є такий суцільний фестивальний простір, бо це створює неймовірну атмосферу. Повертаючись до повірняння зі Львовом, то там Палац мистецтв не вміщує самих лише стендів, і між ними інколи важко протиснутися. Про каву, скульптури і майданчики для дискусій говорити не приходиться. Але це питання масштабу. Книжковий Арсенал малий (хоча перелік гостей досить гідний), а під час Форуму видавців книжками живе пів-Львова, бо принаймні по всьому центру розкидані його локації. А ще на Книжковий Арсенал безкоштовний вхід.
Але загалом це круто. Києву такого дуже невистачало. Я мав величезне задоволення хоч трохи поринути в атмосферу рідного Львова в часі Форуму, коли підходячи до Арсеналу, зустрічав по Івана Мазепи-Лаврській купу людей з повними кульками книжок.
P.S. На Книжковому Арсеналі купив український переклад "Чому Грузій вдалося" - цікаву книжку про те, як і чому проводился реформи в Грузії часів Саакашвілі. А ще був на дуже цікавій виставці американських карикатур в Малій галереї Мистецького Арсеналу.