Александр Генис . Уроки чтения. Камасутра книжника (2013)
Книжка із серії, котру я називаю «книги про книги». З самого початку читати було дуже цікаво. Проте поволі запал згасав, трохи втомлюючи надмірною суб'єктивною аналітикою. Справді, роздумів про книги та загалом про літературу багато, але іноді вони заходять у якісь хащі власного читацького досвіду, не маючи нічого спільного із такими читачами як я, наприклад.
Автору вдається продемонструвати широку обізнаність у літературі. Аналітика, порівняння, свіжі висновки тощо. Розповідь не нудна, багато історій та прикладів, котрі розпочинають інтригуюче кожен новий розділ. Але на якомусь етапі я втомилася від цього всього. Інформація почала погано перетравлюватися.
Цю книгу можна порівняти із книгою-діалогом Умберто Еко та Жан-Клода Кар’єра «Не надейтесь избавиться от книг!». Проте остання вартісніша хоча би з огляду на живу дискусію між авторами. Зрештою, російський автор переважно зосереджується на російській літературі, звужуючи тематику «для любителів».
З чим точно не прогадав автор - то це з назвою.
Спектакль дает литературе то, что у нее отнимает бумага, - третье измерение. Зато театр отбирает у автора свободу слова. Закрепощенное в теле, оно обречено носить его, пока не опуститься занавес, - даже если тело слову не к лицу.