Мар'яна Прохасько, Тарас Прохасько. Хто зробить сніг
Не дуже розбираюся у дитячій літературі, але мені так виглядає, що справді хороші книжки для дітей повинні бути цікаві і дорослим. Цю казку прочитала насамперед не тому, що це дитяча книжка, а тому що це Прохасько. Книга здобула титул найкращої дитячої книжки 2013 року від BBC-Україна, і недаремно.
Читаючи розповідь про кротенят мені увесь час згадувалися історії про Мумі-тролів. Не скажу, що Прохасько на них опирався чи щось плагіатив. Але моя уява малювала якісь схожі кадри між цими розповідями.
Тарас Прохасько як біолог дуже добре використав свої знання, відкриваючи діткам всілякі цікаві дрібнички про тварин та рослин - це цікаво та пізнавально і для дорослих. Навіть є "пропаганда" ісландського моху як мікстури проти всіляких застуд (колись я сама пересвідчилась на власному горлі, що воно помічне). Часами кротяча мама видає якісь іншомовні словечка, котрі одразу пояснює - тим самим заохочує до вивчення нових слів, зокрема в контексті.
Насправді говорити про книжку можна набагато довше, аніж власне читати. І в цьому при-знак якості. Тому я би не говорила, що це дуже мила/затишна/цікава книжечка для дітей, як часто відгукуються про ті речі. Бо насправді Прохасько дуже відповідально підійшов до справи, маючи на меті не лише розважити сюжетом, але з іншого боку, й не впав у крайній педагогізм та моралізм. Історію про кротів батьки будуть читати своїм малюкам, маючи широке поле для пояснень та виховання.
Рекомендую читати всім! А не лише батькам чи діткам, для котрих, звісно, вона першочергово призначена. Своїй дитині я точно її буду читати, і мабуть не один раз.