Ларс Сааби Кристенсен. Полубрат.
«Полубрат» - величезний, потужний, багатоплановий роман, справжня сага з авантюрним сюжетом і героями, кожного з яких Фрейд удостоїв б окремого дослідження ..
Дочитавши останню сторінку, мені відразу захотілося перегорнути обкладинку і почати все спочатку.
Або ще довго нічого не читати опісля, перетравити всі емоції, слова.
Це жива книга, вона розкривається з кожною сторінкою, як бутон дикої квітки, і затягує глибоко в свій реальний, часом такий інтимний світ, в саме коріння. Вона як вітер на Ресті (комуна в фюльке Нурланн у Норвегії), застявляє опускати очі додолу і збиває з ніг або ж піднімає сильними шквалами до неба. Твоя шкіра, наче аркуш паперу, втягує запах "Малаги", твої спогади перетворюються на валізу з аплодисментами, а твої губи, обсохлі від віру і непромовлених слів, безвучно декламують останні рядки дідусевого листа: "Ты спрашиваешь о смерти, но я ничего не знаю о ней, а только о жизни, поэтому могу лишь рассказать, какой я вижу смерть: или она окончание жизни, или переход к иному способу существования. И в том, и другом случае бояться нечего... Но я с большой неохотой ушел бы из жизни сейчас, потому что мне кажется, что жить прекрасно!"
{Воспоминания - как марки, они не соответствуют первоначальной стоимости, а медленно, но верно растут в цене в твоей личной коллекции, которую ты страхуешь дороже, чем своих детей. Ты не можешь держать в собрании всё, всю жизнь, ты должен выбирать, что-то приходится выкидывать, что-то отдавать на обмен.}