Старий без моря

Feb 16, 2012 21:18

Від жаданої рибини залишився тільки кістяк,
човен, як і належить рибам, почав гнити з голови.
А Старий досі чекає від моря якийсь знак
і чистить від іржі незграбні гарпуни.

Він втомився постійно чогось чекати,
його вже починає нудити від несвіжого тунця.
Попускали волокна колись міцні канати,
а від снастей давно немає й сліда.

На його губах досі відчутний присмак макрелі,
і шрами на руках боляче врізаються в пам'ять,
як ріже очі Старому захід сонця рожевий,
як досі душу поодинокі бризки з моря ятрать.

А сьогодні ще й Янкі програли в бейсбол.
Але Старий про це дізнається тільки завтра.
І наче химерний страшний безсюжетний сон,
вилетить з рук вицвіла карта.

Він вкотре скривиться згадавши море,
згадавши срібних летючих рибин наче сталевих.
На його щоку впаде щось дуже солоне.
Але вночі Старому знову присняться леви.

6, 16 лютого 2012р.

вірш

Previous post
Up