Кругообіг самотности
Сьогодні холодно. З мого вікна дує самотністю.
Вона конденсується на мерзлому склі і краплями
стікає на паркет. Непомітно просочується
у глибокі шпарини підлоги нитками зім'ятими.
Згортається під стінами кульками, як ртуть.
Але випари ртуті безпечніші для життя.
І нічим її не можна вимести (руки від неї печуть),
не зібрати й не викинути у сміття.
Самотність щодня випаровується у повітря
дрібними порціями, не смертельними для людини,
проникає у пори на шкірі, у кров. І навмання
блукає по тілу і зазирає в усі важливі клітини.
А коли увійде в моє тіло до останньої краплі
і торкнеться серця своїм пальцем не тендітним,
витече болем, розтечеться по асфальті.
І від холоду знову стане вітром.
26, 27 січня 2012р.
p.s. Взагалі-то я люблю зиму (грудень і перший тиждень січня), але зараз так холодно, що хочеться літа. І від теплої весни я також би не відмовився:)
Вона конденсується на мерзлому склі і краплями
стікає на паркет. Непомітно просочується
у глибокі шпарини підлоги нитками зім'ятими.
Згортається під стінами кульками, як ртуть.
Але випари ртуті безпечніші для життя.
І нічим її не можна вимести (руки від неї печуть),
не зібрати й не викинути у сміття.
Самотність щодня випаровується у повітря
дрібними порціями, не смертельними для людини,
проникає у пори на шкірі, у кров. І навмання
блукає по тілу і зазирає в усі важливі клітини.
А коли увійде в моє тіло до останньої краплі
і торкнеться серця своїм пальцем не тендітним,
витече болем, розтечеться по асфальті.
І від холоду знову стане вітром.
26, 27 січня 2012р.
p.s. Взагалі-то я люблю зиму (грудень і перший тиждень січня), але зараз так холодно, що хочеться літа. І від теплої весни я також би не відмовився:)