Здається, я зрозумів, чого мені не вистачає в онлайн-спілкуванні. Це було так очевидно, що навіть дивно. Задля цього виникли смайліки.
Це мовчання.
Таке мовчання вдумливе, коли видно й емоції. Мовчання з краплинами фізичного контакту. З забуванням слів. Ні, такого не вистачає. Навіть більше. Просто мовчати. Як же потрібно мовчання під час розмови.
Минулого чи-то позаминулого тижня спілкувався з дівчиною по роботі. Вона розпитувала усіх про проект й те - живий він, чи вже вмер. (Ось така тяжка праця HR). Такот. Вона не могла мовчати. Вона словами намагалася передати й позначити основні моменти. Псевдо-емоціями. Й мені це запало.
А зараз я розумію. Вона спілкувалася так, як проходить звичайне спілкування в онлайні. Це тяжко. Й не можу так.