Якось пролітала інформація, що від комп'ютера тупіють.
Я подумав, що не знаю як інші, а в мене таке відчуття, що зовсім перетав думати. Мійльони чужих думок.
Я, навіть, зовсім їх не читаю. Повз мене усе це проноситься, але й свою думку втрачаю.
Розумні розмови. Тільки аською. Тільки інколи.
А так хочеться більше розумного. Мозковий штурм не тільки проблем у науці, але й проблем життєвих.
Не тільки бачити, але й вигадувати.
Час.
Його забирає нет.
Ось у чому проблема.
А раз немає часу, то біжу.
Хотів би побігти. Але відчуття таке, що нікуди.
пс. Згадується одна книжка. Де була людина майже без знайомих. Під владою жінки.