Страшний сон Пинзеника: вільні економічні зони в Грузії - «Вони - працюють!» (досвід їхніх реформ -

Dec 24, 2009 17:45

Тема вільних економічних зон стала червоною ганчіркою для «нової» помаранчевої влади. Від часу скасування «податкових дірок», як називали спеціальні економічні зони та території пріоритетного розвитку тодішні міністр економіки Сергій Терьохін і міністр фінансів Віктор Пинзеник, до теми відновлення пільгових режимів поверталися вже не один раз. Проте далі слів справа не пішла. Ми не аналізуватимемо тут принади такого режиму для України (бо в загальних рисах більш-менш знаємо, до чого це може призвести в українських реаліях - до завезення м’яса без податків), натомість помріємо, як це могло би бути, якби ми були грузинами. Отже, третя частина віртуального екскурсу ZaUA.org у грузинську економіку: вільні економічні зони.

Частина перша - про грузинський досвід реформування податкової системи

Частина друга - про грузинський досвід приватизації

На сьогоднішній день в Грузії діє три і «на підході» ще дві вільних економічних зони.

Найбільш «розкручений» проект - Поті і порт у цьому місті. Проект помпезно презентував Михайло Саакашвілі під час візиту до Києва, а Віктор Ющенко навіть пообіцяв сприяти участі українських компаній в його розвитку.

Проте навряд чи українцям стане снаги тягатися із тими, кого грузини уже змогли залучити до розвитку власних регіонів.

У Поті працює RAK Investment Authority з Об’єднаних Арабських еміратів та китайська Hangli industry, у Кутаїсі (колишній автомобільний завод) - єгипетська корпорація Fresh Electric Company, у Тбіліській ВЕЗ - ізраїльська Terra One.

Також у Руставі (колишній металургійний завод) плануть вкладати гроші естонські інвесткомпанії, із якими можуть прийти інші прибалти і скандинави, а у Батумі - американці. У черзі вже стоять казахи.

Чим так принадили іноземців грузинські вільні економічні зони?
По-перше, тут не діє юрисдикція місцевих органів влади - лише адміністрація зони.

По-друге, згідно з місцевим законодавством, ВЕЗ - це держава в державі зі своїми пунктами митного контролю (вивіз продукції із ВЕЗ у Грузію та навпаки вважається відповідно імпортом і експортом) із майже повною відсутністю оподаткування.



Так, всі міжнародні компанії звільняються тут від сплати податку на прибуток.

Податок з доходів сплачують самі працівники згідно з декларацією про доходи.

До речі, це вже враховано в рівні зарплат на підприємствах діючих ВЕЗ.

Так, приміром, на заводах Fresh у Кутаїсі мінімальний (!)
оклад складає $283, тоді як прожитковий мінімум в Грузії на листопад 2009 р. становив $74.
Читати далі..

грузія, досвід, зміни, Україна

Previous post Next post
Up