Головні лобісти російських фінансових інтересів у галузі кінопрокату: беззаперечне лідерство посідає Вадим Колесніченко, далі йдуть Ірина Бережна, Дмитро Табачник, Олексій Костусєв і віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко...
Здавалось би, тема дублювання іноземних фільмів державною мовою вичерпалася ще кілька років тому, але ж ні, з приходом нового президента та уряду до влади тільки й чуємо, як в Україні щодня хтось береться захищати російське. Тепер вони вирішили, що українське дублювання їм не підходить…
Дивилася і порівнювала: Оксана КЛИМОНЧУК, (
УНІАН), за скромного асистування Івана ПОМІДОРОВА (громадянська ініціатива
"Кіно-Переклад")
Здорових аргументів проти обов’язкового дублювання іноземних фільмів українською мовою поки що не прозвучало жодного. Зате критика лунала й лунає з боку невеликої групи людей, яку сміливо можна назвати групою «гуманітарних яструбів» у Партії регіонів.
Беззаперечне лідерство посідає король українофобії
Вадим Колесніченко, який заявляє про нібито збитки, заподіяні українському прокатові обов’язковим дублюванням.
Далі йдуть
Ірина Бережна - близький друг відомого своїми інтересами в прокатному бізнесі Бориса Фуксмана, «любитель» усього українського
Дмитро Табачник, голова антимонопольного комітету Олексій Костусєв, віце-прем’єр міністр з гуманітарних питань
Володимир Семиноженко... От, мабуть, і все. Проте ця нечисленна група проявляє надзвичайну активність.
Так, Вадим Колесніченко прославився оприлюдненням неправдивої “статистики” (складеної вочевидь не в Україні), яку потім, не дуже ревізуючи, ретранслювали й інші учасники цієї групи.
Аналіз поведінки колишнього волинського колгоспника Колесніченка читайте тутЗокрема, за інформацією цього пана, більш як сотня фільмів у 2008 - 2009 роках не потрапили в прокат через дублювання українською, з тієї ж причини нібито закрито 26 кінотеатрів.
Український дубляж - явище свіже, тому при його виробництві
ще нема нудного конвеєру. В Голівуді це знають і цінують
(особливо їм подобаються показники касових зборів :) )Убивчі аргументи, що й казати... Проте виявляється, що частина фільмів зі списку "непоказаних в Україні" таки крутилася в Україні (скажімо, "Залізну людину" можна було подивитися в "Кінопалаці"). А іншу частину не показували самі ж прокатники. Причина - украй низька художня якість, що зрештою призвело до повного провалу цих фільмів у прокаті навіть у країнах-виробниках - наприклад, у Росії. Або в Казахстані, чиє кіно "Подарок Сталину" залишилося маловідомим - і самі ж прокатники вирішили не крутити його в Україні.
Читати далі..