Все погано
Коли дивишся "перформенси" таких груп як театр ИЛИ(при всьому мому товариському ставленні до них) не можу всоте не спитати себе: чому в нас театр такий хуйовий. Вибачте, це окреслення дуже потрібне українській театральній критиці.
Вчора я була на відкритті Центру Сучасного Мистецтва М17-блідого двійника ПінчукАртЦентру, ситуацію якого погіршує ще й те,що вони взялися виставляти і підтримувати українських художників.Окрім першої виставки, сумнівної за мистецькою якістю, вони вирішили запросити театр ИЛИ для відкриття музею і одночасно виставки.Театр явно потрудився над візуальною складовою перформансу:облаштував простір перед входом чорно-білими квадратами,які створювали мінімальне враження глибини, також розставили глиняні(?) скульптури в масках,які в кінці дійства руйнувалися "нєвєдомим створінням у візку" із задертою ногою. На чорно-білих клітинках лежали будильники,які дуже довго накручував "постмодерний ангел" і дозволяв їм час від часу дзвеніти.Всі декорації вражали своєю неакуратністю і трешовістю.Жодної естетики не виникало ні із дій акторів ні із візульного оточення.Я б сказала навпаки:тхнуло страшною аматорщиною і театральним кічем.
Але повернемося до питання.І порівняймо із тією ж Польщею, де можна сказати відбувається якись культурний бум, в тому числі і в театрі.Кожне провінційне містечко має свій альтернативний театр, де люди експериментують із новими медіа в театрі, із простором, грою. Більше надають перевагу фізичному театру і це передовсім пов'язано із театральною традицією.В 60-70 у них були Гротовський, Кантор, протестний Театр Восьмого Дня, які досі сильно впливають на діяльність молодих груп:спочатку всі починають майже із того самого, а вже потім випрацьовують власну естетику.Плюс молоді люди мають можливість їздити по світах, дивитися на актуальні теми та сприяти розвитку театральних штук у себе.
А в нас хто?Станіславський вже не актуальний, так само як і Лесь Курбас.Це якісь привиди театру,які лише витають коридорами театральних академій і лякають студентів.Потім велика тишина.Далі,Оглоблін,традицію реалістичного театру якого зараз юзає Троїцький.В 90-х був ше талановитий Більченко,який звалив до німців.А наші театрали-народні артисти і великоповажні акторки ше з першого курсу нікуди не їздять і не вчать мови.І сидять тут із зашорошеними мізками і невичерпним снобізмом та пихою.
От і виходить,що не має за що чіплятись.Роблять або жахливу постсовкову кічуху або "нєвразумєлий брєд" типу театру ИЛИ із таким вигдядом,шо ми, бля, просто нев'їбенні і якшо ми вам не подобаємось,то ви просто нічого не розумієте в сучасному мистецтві.
Така зухвала самовпевненість буде навіть рости,якшо не проводити якусь освітню роботу, не організовувати фестивалів(Гогольфест же ш майже накрився цього року), не возити наших театралів закордон або не навчати чогось путнього тут.
А кому це потрібно?Це ж скільки років треба працювати і скільки грошей витрачати?На лохах і неуках все-таки краще ж заробляється.Отак і живемо.
Вчора я була на відкритті Центру Сучасного Мистецтва М17-блідого двійника ПінчукАртЦентру, ситуацію якого погіршує ще й те,що вони взялися виставляти і підтримувати українських художників.Окрім першої виставки, сумнівної за мистецькою якістю, вони вирішили запросити театр ИЛИ для відкриття музею і одночасно виставки.Театр явно потрудився над візуальною складовою перформансу:облаштував простір перед входом чорно-білими квадратами,які створювали мінімальне враження глибини, також розставили глиняні(?) скульптури в масках,які в кінці дійства руйнувалися "нєвєдомим створінням у візку" із задертою ногою. На чорно-білих клітинках лежали будильники,які дуже довго накручував "постмодерний ангел" і дозволяв їм час від часу дзвеніти.Всі декорації вражали своєю неакуратністю і трешовістю.Жодної естетики не виникало ні із дій акторів ні із візульного оточення.Я б сказала навпаки:тхнуло страшною аматорщиною і театральним кічем.
Але повернемося до питання.І порівняймо із тією ж Польщею, де можна сказати відбувається якись культурний бум, в тому числі і в театрі.Кожне провінційне містечко має свій альтернативний театр, де люди експериментують із новими медіа в театрі, із простором, грою. Більше надають перевагу фізичному театру і це передовсім пов'язано із театральною традицією.В 60-70 у них були Гротовський, Кантор, протестний Театр Восьмого Дня, які досі сильно впливають на діяльність молодих груп:спочатку всі починають майже із того самого, а вже потім випрацьовують власну естетику.Плюс молоді люди мають можливість їздити по світах, дивитися на актуальні теми та сприяти розвитку театральних штук у себе.
А в нас хто?Станіславський вже не актуальний, так само як і Лесь Курбас.Це якісь привиди театру,які лише витають коридорами театральних академій і лякають студентів.Потім велика тишина.Далі,Оглоблін,традицію реалістичного театру якого зараз юзає Троїцький.В 90-х був ше талановитий Більченко,який звалив до німців.А наші театрали-народні артисти і великоповажні акторки ше з першого курсу нікуди не їздять і не вчать мови.І сидять тут із зашорошеними мізками і невичерпним снобізмом та пихою.
От і виходить,що не має за що чіплятись.Роблять або жахливу постсовкову кічуху або "нєвразумєлий брєд" типу театру ИЛИ із таким вигдядом,шо ми, бля, просто нев'їбенні і якшо ми вам не подобаємось,то ви просто нічого не розумієте в сучасному мистецтві.
Така зухвала самовпевненість буде навіть рости,якшо не проводити якусь освітню роботу, не організовувати фестивалів(Гогольфест же ш майже накрився цього року), не возити наших театралів закордон або не навчати чогось путнього тут.
А кому це потрібно?Це ж скільки років треба працювати і скільки грошей витрачати?На лохах і неуках все-таки краще ж заробляється.Отак і живемо.