Махлюй платить в 8 раз більше.Інколи.
Значить, розкажу історію для тих, хто вирішив зекономити 5 євро на дешевих авіалініях Ryanair.
Я, як і більшість українських мандрівників, маю небагато грошей. Тому коли мені доводиться літати цими прекрасними літаками із прекрасними стюардесами Жаннами, намагаюся НЕ БРАТИ із собою багаж. Крім того, я не беру різні там страховки, першочергову посадку і всяку хірню ,типу "зайве місце для ніг". Цього разу я як завжди вирішила зекономити на аеропортній реєстрації, оскільки реєстрація он-лайн на 5 євро дешевша. Але, будьте уважні! ми, українці, не маємо права на цю ОН-лайн реєстрацію, оскілЬки не маємо громадянства однієї із Європейський країн і ніякі дозволи на проживання вам НЕ ЗАРАДЯТЬ.Але одного разу,коли я помилково спробувала цю опцію, виявила, шо в ДЕЯКИХ аеропортах дивним чином можуть не зважати на цей пункт і пропускати. Якщо ж все-таки виявляють, то тоді змушений платити 10 євро прямо в аеропорту.
Цього разу, так склалося, що грошей в мене було рівно 10 євро і їх я ревно берегла на випадок викриття моєї афери. Стопом я їхала із Сербії із дядьком, який мене завіз в якісь соняшникові поля і я вже, було, думала, шо тут буде "канєц всему",але, виявилося,що тут, у центрі "оф ноувер", знаходиться аеропорт Осьєка. Коли ми підїхали під невелику будівлю вже була 11 вечора(а мій рейс-наступного ранку), і я побачила, що там всюди темно і нікого нема. Тут почалась сцена із фільму за Стівеном Кінгом, коли пасажири виявляють закинутий аеропорт... я обходжу аеропорт, заходжу всередину і гукаю живих. Із темряви зявляються дві атрофовані постаті, які світять мені в обличчя ліхтарем...виявляється аеропорт виконує аж 2 рейси на тиждень!!!! тому решта днів існує в закритому режимі.
На моє прохання переночувати, товсті постаті скривились,явно підозрюючи мене в терроризмі, але подзвонили до шефа і він авторитетним матюком дав мені свою згоду.Із дядьком я розпрощалась, а поліціянти виділили мені зручну софу, де я вмостилася із спальником, ноутом та кавою, якою вони мене після знайомства пригостили.
Наступного ранку почали збиратися люди... зранку приїхав вчорашній дядько із своєю племінницею і привіз мені гарячий бурек.Пізніше я помилась у майже незайманому туалеті, розпрощалась із знайомим та стала в чергу за годину до відправлення. І коли дійшла моя черга, виявилося не тільки те, шо вони помітили, що в мене аеропортна реєстрація, але що і штраф за махлювання зріс із 10 до 40 євро...гг
Кажу, в мене нема грошей, і у вас он на табличці пише, шо штраф 10 євро, не жвиндіть.Но тьотка була жостка. Нема грошей-нема Іспанії. Ніякі неймовірні історії, причини, обіцянки її не зламали б.
На щастя,Хорватія-це не Німеччина, і словяни братів своїх не лишуть у біді. Знайшлася одна тьотя,працівниця аеропорту, яка попри заборону начальства, позичила мені ці гроші, знаючи мене 10 хв, за умови, шо я їй потім поверну...
Мораль басні:Світ повний хороших людей.
Махлювати можна.Навіть треба.
Але також треба мати гроші. На всякий случяй)
Я, як і більшість українських мандрівників, маю небагато грошей. Тому коли мені доводиться літати цими прекрасними літаками із прекрасними стюардесами Жаннами, намагаюся НЕ БРАТИ із собою багаж. Крім того, я не беру різні там страховки, першочергову посадку і всяку хірню ,типу "зайве місце для ніг". Цього разу я як завжди вирішила зекономити на аеропортній реєстрації, оскільки реєстрація он-лайн на 5 євро дешевша. Але, будьте уважні! ми, українці, не маємо права на цю ОН-лайн реєстрацію, оскілЬки не маємо громадянства однієї із Європейський країн і ніякі дозволи на проживання вам НЕ ЗАРАДЯТЬ.Але одного разу,коли я помилково спробувала цю опцію, виявила, шо в ДЕЯКИХ аеропортах дивним чином можуть не зважати на цей пункт і пропускати. Якщо ж все-таки виявляють, то тоді змушений платити 10 євро прямо в аеропорту.
Цього разу, так склалося, що грошей в мене було рівно 10 євро і їх я ревно берегла на випадок викриття моєї афери. Стопом я їхала із Сербії із дядьком, який мене завіз в якісь соняшникові поля і я вже, було, думала, шо тут буде "канєц всему",але, виявилося,що тут, у центрі "оф ноувер", знаходиться аеропорт Осьєка. Коли ми підїхали під невелику будівлю вже була 11 вечора(а мій рейс-наступного ранку), і я побачила, що там всюди темно і нікого нема. Тут почалась сцена із фільму за Стівеном Кінгом, коли пасажири виявляють закинутий аеропорт... я обходжу аеропорт, заходжу всередину і гукаю живих. Із темряви зявляються дві атрофовані постаті, які світять мені в обличчя ліхтарем...виявляється аеропорт виконує аж 2 рейси на тиждень!!!! тому решта днів існує в закритому режимі.
На моє прохання переночувати, товсті постаті скривились,явно підозрюючи мене в терроризмі, але подзвонили до шефа і він авторитетним матюком дав мені свою згоду.Із дядьком я розпрощалась, а поліціянти виділили мені зручну софу, де я вмостилася із спальником, ноутом та кавою, якою вони мене після знайомства пригостили.
Наступного ранку почали збиратися люди... зранку приїхав вчорашній дядько із своєю племінницею і привіз мені гарячий бурек.Пізніше я помилась у майже незайманому туалеті, розпрощалась із знайомим та стала в чергу за годину до відправлення. І коли дійшла моя черга, виявилося не тільки те, шо вони помітили, що в мене аеропортна реєстрація, але що і штраф за махлювання зріс із 10 до 40 євро...гг
Кажу, в мене нема грошей, і у вас он на табличці пише, шо штраф 10 євро, не жвиндіть.Но тьотка була жостка. Нема грошей-нема Іспанії. Ніякі неймовірні історії, причини, обіцянки її не зламали б.
На щастя,Хорватія-це не Німеччина, і словяни братів своїх не лишуть у біді. Знайшлася одна тьотя,працівниця аеропорту, яка попри заборону начальства, позичила мені ці гроші, знаючи мене 10 хв, за умови, шо я їй потім поверну...
Мораль басні:Світ повний хороших людей.
Махлювати можна.Навіть треба.
Але також треба мати гроші. На всякий случяй)