(no subject)
колись, як був настрій, віршували з ziupoberezhniuk по асі/скайпу і непогано тим розважались. деколи навіть дуже гонсько і драматично виходило. віднедавна трошки розмовчались кожне зі своїми напрягами і мій старий друзяКойянискацько щиро бажає мені розгребтись, а я, саатвєцтвєна, йому бажаю того самого. і, поки нема з ким, якось саме собою наодинці мимоволі (бо ж несмішно ні на скалочку) лізе до голови, що вже Львів не той і не спокійно навіть в горах, і я сьогодні знову не засну, і завтра буде гірше, аніж вчора; і Львів, і гори милосердніші до сну.
Антонич ділився з приятелем, що йому його твори "нашіптує" якийсь голос. я ніякий не поет і не хочу ним бути, але розумію тепер, про який голос йшла мова.
о, а два тижні тому сповнилось 10 років, як я у Львові. якщо рахувати від вступу.
Антонич ділився з приятелем, що йому його твори "нашіптує" якийсь голос. я ніякий не поет і не хочу ним бути, але розумію тепер, про який голос йшла мова.
о, а два тижні тому сповнилось 10 років, як я у Львові. якщо рахувати від вступу.