моя теорія кіл і людства заради прогресу
Два роки назад я був у Нью-Йорку у справах і на вихідних друзі запросили мене подивитися гру Yankees наживо. Сама гра була шикарна, мені дуже сподобалося. Але на метро до стадіону, я почав дещо помічати. Наближаючись до зупинки, все більше людей у синій уніформі Yankees пакувалися у вагони, радісно спілкувались і співали командних пісень. Дивлячись на це, мене переклинило. МИ ВСЕ ЦЕ ВИГАДАЛИ. Ми вигадали спорт, щоб нам було що робити на вихідних. Ми вигадали музичні концерти щоб не померти від монотонності життя. Ми не знаємо що ми робимо на землі, але треба хоча б щось робити щоб знайти для себе смисл. Ми ідентифікуємо себе із цими заняттями: я музикант, я футбольний фанат, я мислитель, я бізнесмен і т.д. Мене почала лякати думка що ми самі вигадуємо собі смисл. Це так безглуздо.
У всих своїх справах ми рухаємось по колу і не можемо із нього вирватись.
Давайте подумаємо про прогрес. Інформаційні технології. На перший погляд інтернет та мобільні девайси дали нам свободу отримувати інформацію де б ми не знаходились. Це прогрес? Але з іншого боку мільйони людей тепер працюють над тим щоб обслуговувати цю сферу: для того щоб користуватись перевагами ми маємо на них працювати. Крім того, у моїй сфері бізнесу, не користуватися останніми технологіями вже не можливо. Я не можу звільнитись від своєї електроніки, тому що почну серйозно відставати від суперників і взагалі хвилі інновацій. Я не вільний вибирати. Чи правильно прогрес виконує свою роль?
Візьмемо автомобільну індустрію. Свобода руху завдяки авто стала досяжна майже кожному. Але купуючи цю свободу, ми підписуємось на багато умов: треба виділяти час/гроші на те щоб зберігати, заправляти, ремонтувати і загально обслуговувати машину.
Навіть досягнення медицини: коли ми винайдемо ефективне лікуваня раку та СНІДу, ми просто повернемося у оригінальний стан людини -- здоров’я.
Я знаю що ці речі можно пояснити як cost of business (витрати на життя), але вони набираються до повної окупації нашого часу і уваги.
У мене складається враження що ми просто рухаємся по колу із прогрессом, не можемо по-справжньому зробити прорив. І так буде з усим, щоб ми не вигадали, ми маємо підтримувати ці інновації. Тому ми намагаємо вигадати заняття які заберуть нас від безвихіддя.
На мою думку, єдиний вихід із цієї ситуації -- це брати участь у неземній активності. Всі людьскі заняття будуть замикати коло на собі. Для мене це підтвердження вибору мого стилю життя -- намагатися брати участь у Божих справах: війні добра і зла, винищенні бідності, несправедливості, соціальних проблем, тощо. Ці справи будуть мати значення незалежно від того як повернеться історія і як зміняться умови життя на землі.
Мені цікаво знати що ви думаєте про кола? Щи мають ці роздуми відклик у вашому житті?
У всих своїх справах ми рухаємось по колу і не можемо із нього вирватись.
Давайте подумаємо про прогрес. Інформаційні технології. На перший погляд інтернет та мобільні девайси дали нам свободу отримувати інформацію де б ми не знаходились. Це прогрес? Але з іншого боку мільйони людей тепер працюють над тим щоб обслуговувати цю сферу: для того щоб користуватись перевагами ми маємо на них працювати. Крім того, у моїй сфері бізнесу, не користуватися останніми технологіями вже не можливо. Я не можу звільнитись від своєї електроніки, тому що почну серйозно відставати від суперників і взагалі хвилі інновацій. Я не вільний вибирати. Чи правильно прогрес виконує свою роль?
Візьмемо автомобільну індустрію. Свобода руху завдяки авто стала досяжна майже кожному. Але купуючи цю свободу, ми підписуємось на багато умов: треба виділяти час/гроші на те щоб зберігати, заправляти, ремонтувати і загально обслуговувати машину.
Навіть досягнення медицини: коли ми винайдемо ефективне лікуваня раку та СНІДу, ми просто повернемося у оригінальний стан людини -- здоров’я.
Я знаю що ці речі можно пояснити як cost of business (витрати на життя), але вони набираються до повної окупації нашого часу і уваги.
У мене складається враження що ми просто рухаємся по колу із прогрессом, не можемо по-справжньому зробити прорив. І так буде з усим, щоб ми не вигадали, ми маємо підтримувати ці інновації. Тому ми намагаємо вигадати заняття які заберуть нас від безвихіддя.
На мою думку, єдиний вихід із цієї ситуації -- це брати участь у неземній активності. Всі людьскі заняття будуть замикати коло на собі. Для мене це підтвердження вибору мого стилю життя -- намагатися брати участь у Божих справах: війні добра і зла, винищенні бідності, несправедливості, соціальних проблем, тощо. Ці справи будуть мати значення незалежно від того як повернеться історія і як зміняться умови життя на землі.
Мені цікаво знати що ви думаєте про кола? Щи мають ці роздуми відклик у вашому житті?