Дощами омита
Давно мене тут не було - в плані щось писати. Погортати заходжу, а писати... не знаю....
Перебралась зі всією своєю "мірою життя" на ФБ. Там і сублімую.
Більшість , думаю, так.
Оце сьогодні захотілось сюди зайти.
Дощі. Вони зараз якісь такі вчасні мені. Ніби через мене і йдуть. А я омиваюсь, очищаюсь... сповідаюсь і причащаюсь, можна сказати - самій собі і трішки небу.
Всередині стільки всього діється, а я все абстрагуюсь, і кажу собі : "сприймай, як є". І ж сприймаю. І добре ж мені так...
ніби...
було...
Так не хотілось в тому всьому копатись. Реальна собі реальність, що тут накопаєш? Навіть кайфу трошки було))) Але котресь із моїх Я незгідне з таким моїм сприйняттям стану речей, підняло таки бунт. Піду розбиратись...
Перебралась зі всією своєю "мірою життя" на ФБ. Там і сублімую.
Більшість , думаю, так.
Оце сьогодні захотілось сюди зайти.
Дощі. Вони зараз якісь такі вчасні мені. Ніби через мене і йдуть. А я омиваюсь, очищаюсь... сповідаюсь і причащаюсь, можна сказати - самій собі і трішки небу.
Всередині стільки всього діється, а я все абстрагуюсь, і кажу собі : "сприймай, як є". І ж сприймаю. І добре ж мені так...
ніби...
було...
Так не хотілось в тому всьому копатись. Реальна собі реальність, що тут накопаєш? Навіть кайфу трошки було))) Але котресь із моїх Я незгідне з таким моїм сприйняттям стану речей, підняло таки бунт. Піду розбиратись...