Львівські канікули. Частина 2
Доброго ранку, країно)
Продовжуємо)) 4 травня, день другий)
Сніданок в приємній кав'ярні, що стала нам любою:
Іруся квітне, бо в неї нові файні капці та купка хахаряшечок від улюбленої марки:
Знов кулінарна краса. Якийсь штрудель:
Доречі, в цій кав'ярні наймиліші офіціанти! Мені до нестями хотілося варене яєчко. А в меню його не було... А я попросила, очками зробила "луп-луп" і мені принесли яєчко! Не просте! І не круте! У такій штуковині, що для яєчок)) І з мікро-ложечкою. Мімімі...
Харе їсти. Ми домовилися про екскурсії, вже час йти до гіда :)
Його звати Володимир. І, взагалі-то, він працює екскурсоводом у Карпатах... Звичайно, його контакти ми зафіксували)
Утягнула звідси інфу про львівську Статую Свободи:
Центральна постать скульптурної групи авторства Леонарда Марконі, розміщеної на куполі музею етнографії (будинок №15 на проспекті Свободи), серед львів'ян і гостей міста отримала назву "Статуя Свободи". І це не дивно, адже жіноча постать тримає в руці смолоскип, а на голові має променисту "корону", подібну до нью-йоркської. Насправді ж скульптурна жінка символізує «Ощадність», бо прикрашає споруду, збудовану 1891 року як приміщення Галицької ощадної каси. В радянські часи про цю композицію жартували: «В СРСР навіть Свобода сидить». Приблизно у 1982-1983 рр. рука зі смолоскипом відламалася, впала і вбила жінку. Статуя стояла без руки майже 15 років. Зараз руку відновлено - її прикріпили до куполу будинку
І ось ми прийшли сюди, на Площу Івана Підкови:
На цій площи цього самого Івана (молдавського князя) стратили... щоби не розпочинати війну... Трошки сумна історія. Почитайте її, якщо буде бажання, тут
В ось цій хатинці (доречі, у Львові майже всі будинки саме такі - не три вікна) жив та не тужив дядько-магнат, що мав 24 дітей... Капець. Бідолашна його дружина. Кажусь, дядько був трохи не при собі, дуже ревнивий, і кращого засобу для пригнічення своїх комплексів, ніж стругати дітей, нічо не вигадав. Мде. Ну... то таке...
Ось така штука їздить по вулицях:
Залізла почитала про організаторів... Цікавенько так, треба запам'ятати контакти))
Ось таке буває з мужчинами, що п'ють забагато пива:
А ми тим часом прямуємо в бік вірменського кварталу...
Там своя історія. Львів же багатонаціональний, з величезною купою культур, традицій... Тож, національні громади у стародавньому Львові займали кожна свою територію...
Вірменський кафедраальний собор Успііння Пресвято́ї Богородиці.
Вірменський собор знають усі, хто дивився фільм «Д’Артаньян і три мушкетери». Один із його сюжетів знято у дворику вірменського собору. Саме там відбулася одна із дуелей Д’Артаньяна та його друзів.
Mons Pius був у історії Львова унікальною установою. Займав він виняткове місце серед інших львівських банків. Ця унікальність полягала в його середньовічному походженні, 300-літній історії безперервної діяльності в традиціях давніх набожних банків (ломбардів), які виникли у XV-XVII століттях у цілій Європі стараннями отців францисканців та з ініціативи церковної влади.
Зараз тут - ресторан:
Крокуємо крізь людей, що куштуюсь файні приколюхи))
І тут дядька виглядає з віконця:
А інший сидить, ну й ми такі, посиділи поруч... а чо...
І тут всі такі мають сказати: "ой, а у міня тоже єсть такая фатаграфія!!!"
Канєшна, єсть! Бо ж це - атєц і атєц гасової лампи! до них усі ходять на фотосесію))
Ми неодноразово чули, що по Львову слід ходити із високо піднятою головою. І це справді так, адже в іншому випадку ми позбавляємо себе можливості побачити незліченну кількість цікавих сюжетів на фасадах львівських будинків.
Одним із таких унікальних фасадів, який є справжньою книгою для прочитання, належить ампірному будинку «Пір Року», що знаходиться на вулиці Вірменській, 23
А ось в цьому будинку жили ледащі... Їм трохи не хотілося чистити хатинку від сажі, тож, вони швидесенько стилізували її, наче так і треба.
Зветься воно - Чорна кам'яниця. Незвичайно виглядає... Фото трошки кривеньке))
о. А тут нам на шляху попалася аптека-музей «Під чорним орлом»!
Усіляки травки:
Крокуємо до Домініканського костелу. Нажаль, на превеликий жаль, ми не встигли зайти всередину. На наступний раз це вже включено до обов'язкової програми.
Домініканський собор - одна з найбільших і найвизначніших будівель в стилі епохи пізнього бароко у Львові, збудована за західноєвропейським зразком. Фасад будівлі вінчає напис Soli Deo Honor et Gloria - єдиному Богу честь і слава. Домініканський костел - пам’ятка архітектури XVIII ст. і колишній костел Божого Тіла ордену домініканців.
Ось така скульптура за натертими носом та пальцем))
Зображено художника - Никифора Дровняка
Ірця полірує носа:
і пальця:
Оля-ля! Блошиний ринок! Торгуватись я не вмію)) Ну й нічо)) Зате віднині я власниця симпатичного браслета з латуні, з червоною та чорною емалью... тру-ляля)
А колись на цьому місці були рови з водою, величезні вали й всякі інші штуки для захисту міста від ворогів! Досі збереглися руїни.
Каплиця Трьох святителів
Іруся натомилася...
А квіточки квітнуть!
Дім легенд: ну таке, якщо чесно. Задумка крута, але так брудно, що капець. Трохи не вмерла)) Олі Фреймут туди ходити протипоказано категорично))
Всередені фотографувати не можна. Там купа різного тематичного мотлоху, п'яних іноземців і прикольний спотикач)) Вже цього ж вечора я наспотикалася там і обіймалася з паном Мазохом, до якого вдень підійти соромилася))))
Йдемо далі. Місцевий абориген приймає сонячні ванни. Гадаю, його спотикач був не з Дому Легенд))
А Київстар розстарався та зробив годинничок:
Куда пайці, куда падацца...
Йдемо до Бернардинського монастиря! До-речі, чоловічого)))
Хм... А через дорогу монастир Святої Клариси. Якщо вірити легендам. там коїлися страхіття!
Але він не на шляху, тож, похіхікали над плітками, та йдемо далі:
Пан Мазох біля тематичного ресторану)) Ми не ризикнули туди йти, бо, кажуть, по дупі б'ють смачно))
І тут заходимо на хату до дядька... Казали, там ристуран))
Дядько пропонував сала, картопельки з цибулькою і взагалі був чемним)) Кажуть, зазвичай він ходить у піжамі... а сьогодні бач як - при параді
"Масонська ложа"
Обраний:
Львівський сирник
Пам'ятаєте про ратушу? )) Язик на плече, захекалися, але залізли на смотрову площадку висотою 65 метрів!
І без коментарів:
Годинниковий механізм:
Іра з Женею натрапили на креативні штуки:
А тим часом, біля оперного театру розпочалися танці-шманці))
А на площі Адаму Міцкевичу тим часом якась движуха... Яблоку ніде впасти. Всі лізуть на найменші тумби та статуї)) Дехто навіть на фонарні стовпи))) Нє, ну а чо, ми теж залізли))
на сцені музики налаштовують інструменти, і ось виходить Віктор Бронюк з гуртом "Тік"))
Олені-олені... Натопв шаленіє)))
Хлопці знайшли вихід із положення))) Прикинулися горщиками:
"Вчителька, мікрорайону нашого жителька...
Ти замість того, шоб в кіно піти, сидиш перевіряєш зошити..." )))
Поскакали й годі) Ходімо милуватися містом!))
Аа!! тут трошки видно мого чарівного браслетика!
Вогняне шоу:
Дядько голодний був і тому жер керосин, а потім смачно відригував вогнем:
Реклама в цьому закладі запевняє, що тут смажать найсмашнішу львівську каву:
А ще там продають кумедні філіжаночки з кицею, що лізе подивитись, яку вона там наклала купку)) І купка така посеред чашки)) Гг)
А біля ресторану "Казанова" на вулиці грають музики. Круто грали хлопці!
Як і обіцяла, абаймашки із паном Мазохом)))
В магазині чось вирішили, що представити жіночу голівку у вигляді букету то добре)) Ну таке... Судіть самі))
Я, взагалі-то не вважаю свою голову квітучим гніздом))
Напроти наметів за Тимошенко поставили таке.
Тим і завершимо цей день))
Крові й ворогів не треба. Достатньо просто виспатися, бо завтра (5 травня) - день міста Лева і в нас плани))
Продовжуємо)) 4 травня, день другий)
Сніданок в приємній кав'ярні, що стала нам любою:
Іруся квітне, бо в неї нові файні капці та купка хахаряшечок від улюбленої марки:
Знов кулінарна краса. Якийсь штрудель:
Доречі, в цій кав'ярні наймиліші офіціанти! Мені до нестями хотілося варене яєчко. А в меню його не було... А я попросила, очками зробила "луп-луп" і мені принесли яєчко! Не просте! І не круте! У такій штуковині, що для яєчок)) І з мікро-ложечкою. Мімімі...
Харе їсти. Ми домовилися про екскурсії, вже час йти до гіда :)
Його звати Володимир. І, взагалі-то, він працює екскурсоводом у Карпатах... Звичайно, його контакти ми зафіксували)
Утягнула звідси інфу про львівську Статую Свободи:
Центральна постать скульптурної групи авторства Леонарда Марконі, розміщеної на куполі музею етнографії (будинок №15 на проспекті Свободи), серед львів'ян і гостей міста отримала назву "Статуя Свободи". І це не дивно, адже жіноча постать тримає в руці смолоскип, а на голові має променисту "корону", подібну до нью-йоркської. Насправді ж скульптурна жінка символізує «Ощадність», бо прикрашає споруду, збудовану 1891 року як приміщення Галицької ощадної каси. В радянські часи про цю композицію жартували: «В СРСР навіть Свобода сидить». Приблизно у 1982-1983 рр. рука зі смолоскипом відламалася, впала і вбила жінку. Статуя стояла без руки майже 15 років. Зараз руку відновлено - її прикріпили до куполу будинку
І ось ми прийшли сюди, на Площу Івана Підкови:
На цій площи цього самого Івана (молдавського князя) стратили... щоби не розпочинати війну... Трошки сумна історія. Почитайте її, якщо буде бажання, тут
В ось цій хатинці (доречі, у Львові майже всі будинки саме такі - не три вікна) жив та не тужив дядько-магнат, що мав 24 дітей... Капець. Бідолашна його дружина. Кажусь, дядько був трохи не при собі, дуже ревнивий, і кращого засобу для пригнічення своїх комплексів, ніж стругати дітей, нічо не вигадав. Мде. Ну... то таке...
Ось така штука їздить по вулицях:
Залізла почитала про організаторів... Цікавенько так, треба запам'ятати контакти))
Ось таке буває з мужчинами, що п'ють забагато пива:
А ми тим часом прямуємо в бік вірменського кварталу...
Там своя історія. Львів же багатонаціональний, з величезною купою культур, традицій... Тож, національні громади у стародавньому Львові займали кожна свою територію...
Вірменський кафедраальний собор Успііння Пресвято́ї Богородиці.
Вірменський собор знають усі, хто дивився фільм «Д’Артаньян і три мушкетери». Один із його сюжетів знято у дворику вірменського собору. Саме там відбулася одна із дуелей Д’Артаньяна та його друзів.
Mons Pius був у історії Львова унікальною установою. Займав він виняткове місце серед інших львівських банків. Ця унікальність полягала в його середньовічному походженні, 300-літній історії безперервної діяльності в традиціях давніх набожних банків (ломбардів), які виникли у XV-XVII століттях у цілій Європі стараннями отців францисканців та з ініціативи церковної влади.
Зараз тут - ресторан:
Крокуємо крізь людей, що куштуюсь файні приколюхи))
І тут дядька виглядає з віконця:
А інший сидить, ну й ми такі, посиділи поруч... а чо...
І тут всі такі мають сказати: "ой, а у міня тоже єсть такая фатаграфія!!!"
Канєшна, єсть! Бо ж це - атєц і атєц гасової лампи! до них усі ходять на фотосесію))
Ми неодноразово чули, що по Львову слід ходити із високо піднятою головою. І це справді так, адже в іншому випадку ми позбавляємо себе можливості побачити незліченну кількість цікавих сюжетів на фасадах львівських будинків.
Одним із таких унікальних фасадів, який є справжньою книгою для прочитання, належить ампірному будинку «Пір Року», що знаходиться на вулиці Вірменській, 23
А ось в цьому будинку жили ледащі... Їм трохи не хотілося чистити хатинку від сажі, тож, вони швидесенько стилізували її, наче так і треба.
Зветься воно - Чорна кам'яниця. Незвичайно виглядає... Фото трошки кривеньке))
о. А тут нам на шляху попалася аптека-музей «Під чорним орлом»!
Усіляки травки:
Крокуємо до Домініканського костелу. Нажаль, на превеликий жаль, ми не встигли зайти всередину. На наступний раз це вже включено до обов'язкової програми.
Домініканський собор - одна з найбільших і найвизначніших будівель в стилі епохи пізнього бароко у Львові, збудована за західноєвропейським зразком. Фасад будівлі вінчає напис Soli Deo Honor et Gloria - єдиному Богу честь і слава. Домініканський костел - пам’ятка архітектури XVIII ст. і колишній костел Божого Тіла ордену домініканців.
Ось така скульптура за натертими носом та пальцем))
Зображено художника - Никифора Дровняка
Ірця полірує носа:
і пальця:
Оля-ля! Блошиний ринок! Торгуватись я не вмію)) Ну й нічо)) Зате віднині я власниця симпатичного браслета з латуні, з червоною та чорною емалью... тру-ляля)
А колись на цьому місці були рови з водою, величезні вали й всякі інші штуки для захисту міста від ворогів! Досі збереглися руїни.
Каплиця Трьох святителів
Іруся натомилася...
А квіточки квітнуть!
Дім легенд: ну таке, якщо чесно. Задумка крута, але так брудно, що капець. Трохи не вмерла)) Олі Фреймут туди ходити протипоказано категорично))
Всередені фотографувати не можна. Там купа різного тематичного мотлоху, п'яних іноземців і прикольний спотикач)) Вже цього ж вечора я наспотикалася там і обіймалася з паном Мазохом, до якого вдень підійти соромилася))))
Йдемо далі. Місцевий абориген приймає сонячні ванни. Гадаю, його спотикач був не з Дому Легенд))
А Київстар розстарався та зробив годинничок:
Куда пайці, куда падацца...
Йдемо до Бернардинського монастиря! До-речі, чоловічого)))
Хм... А через дорогу монастир Святої Клариси. Якщо вірити легендам. там коїлися страхіття!
Але він не на шляху, тож, похіхікали над плітками, та йдемо далі:
Пан Мазох біля тематичного ресторану)) Ми не ризикнули туди йти, бо, кажуть, по дупі б'ють смачно))
І тут заходимо на хату до дядька... Казали, там ристуран))
Дядько пропонував сала, картопельки з цибулькою і взагалі був чемним)) Кажуть, зазвичай він ходить у піжамі... а сьогодні бач як - при параді
"Масонська ложа"
Обраний:
Львівський сирник
Пам'ятаєте про ратушу? )) Язик на плече, захекалися, але залізли на смотрову площадку висотою 65 метрів!
І без коментарів:
Годинниковий механізм:
Іра з Женею натрапили на креативні штуки:
А тим часом, біля оперного театру розпочалися танці-шманці))
А на площі Адаму Міцкевичу тим часом якась движуха... Яблоку ніде впасти. Всі лізуть на найменші тумби та статуї)) Дехто навіть на фонарні стовпи))) Нє, ну а чо, ми теж залізли))
на сцені музики налаштовують інструменти, і ось виходить Віктор Бронюк з гуртом "Тік"))
Олені-олені... Натопв шаленіє)))
Хлопці знайшли вихід із положення))) Прикинулися горщиками:
"Вчителька, мікрорайону нашого жителька...
Ти замість того, шоб в кіно піти, сидиш перевіряєш зошити..." )))
Поскакали й годі) Ходімо милуватися містом!))
Аа!! тут трошки видно мого чарівного браслетика!
Вогняне шоу:
Дядько голодний був і тому жер керосин, а потім смачно відригував вогнем:
Реклама в цьому закладі запевняє, що тут смажать найсмашнішу львівську каву:
А ще там продають кумедні філіжаночки з кицею, що лізе подивитись, яку вона там наклала купку)) І купка така посеред чашки)) Гг)
А біля ресторану "Казанова" на вулиці грають музики. Круто грали хлопці!
Як і обіцяла, абаймашки із паном Мазохом)))
В магазині чось вирішили, що представити жіночу голівку у вигляді букету то добре)) Ну таке... Судіть самі))
Я, взагалі-то не вважаю свою голову квітучим гніздом))
Напроти наметів за Тимошенко поставили таке.
Тим і завершимо цей день))
Крові й ворогів не треба. Достатньо просто виспатися, бо завтра (5 травня) - день міста Лева і в нас плани))