Лаври минулого.

Sep 18, 2010 12:58

Вчора в рамках Форуму презентували підручник з української мови моєї викладачки зі справжньої української мови. Там є моя "Дієслівна дружба". Цікаво так... Чітко памятаю, як одна дівчинка казала: "Краще б ми твої вірші вчили за шкільною партою, а не ...". А тепер вірш в підручнику:)
Але підписаний твір моїм колишнім прізвищем. Ех... Стільки зробила, стільки створила, стільки перевернула догори дном, і обростало прізвище досягненнями, місцями, фразами, людьми...
А потім рааааз! І прізвище змінюється, а разом з тим стаєш чистою сторінкою. Про себе не знайдеш в Інтернеті, тебе не додають в друзі ті, хто "не в курсі", і в газетах, і в журналах залишилось те, що писав хтось інакший. Тепер ти інша людина для соціуму. Напевно, це фантастично, коли наробив за життя якихось дурниць, а коли ні?

У підручнику написано: "Щиро дякую моїй улюбленій і фантастичній студентці за її неповторність та самобутність."

Чи змінилась неповторність і самобутність зі зміною прізвища?

П.С. Пора підливати лавр для Мого Сьогоднішньо-Завтрішнього прізвища.

лаври, самобутність, роздуми

Previous post Next post
Up