В тон
Вчора була на відкритті виставки Марти Базак. До того я бачила лише декілька її робіт на склі, але живопис сподобався більше.
Теми прості для сприйняття і розуміння, щирі роботи. Картина з двома дівчатами сподобалася, бо у нас давно була ідея інтер’єру у стилі українського фольклору - мавки, лісовики. До речі мій ДН хочу стилізувати саме у стилі шабашу в лісі.
Протиріччя викликав келих і янгол. Мені вона здається занадто примітивно-пласкою, на відміну від інших робіт, а людям подобається.
Галерея Тадзіо невеличка і збирати відкриття там важко, але розташування у неї чудове - виходиш подихати свіжим повітрям і опиняєшся на пагорбі біля фундаменту Десятинної.
Олена Ягодовська запросила заходити до них частіше, показати інші цікаві роботи молодих хідожників.
Потім ми зібрали два великих оберемки листя, схожого на лавр, для мого домашнього лісу. Треба ще знайти пінь, бачила пару, але занадто худеньких.
А я давно ходіла зайти в ресторан Al Faro на Великій Васильківській, і вчора таки побувала.
Він відкрився у приміщенні колишнього першої київської Картопляної хати. Хоч інтер’єр і поміняли, але для мене це місце асоціюється з незабутніми часами, з Бейлізом і розсіченим пальцем.
А замовлення чекати десь годину і ціни вище середнього. Не в захваті, хоча сидіти там дуже приємно.
Потім ще була цілодобова аптека, в якій закінчилися усі препарати, поляки, що були у черзі перед нами оцінили швидкий сервіс, бо заспаний аптекар міняв чекову стрічку в касовому апараті.
Теми прості для сприйняття і розуміння, щирі роботи. Картина з двома дівчатами сподобалася, бо у нас давно була ідея інтер’єру у стилі українського фольклору - мавки, лісовики. До речі мій ДН хочу стилізувати саме у стилі шабашу в лісі.
Протиріччя викликав келих і янгол. Мені вона здається занадто примітивно-пласкою, на відміну від інших робіт, а людям подобається.
Галерея Тадзіо невеличка і збирати відкриття там важко, але розташування у неї чудове - виходиш подихати свіжим повітрям і опиняєшся на пагорбі біля фундаменту Десятинної.
Олена Ягодовська запросила заходити до них частіше, показати інші цікаві роботи молодих хідожників.
Потім ми зібрали два великих оберемки листя, схожого на лавр, для мого домашнього лісу. Треба ще знайти пінь, бачила пару, але занадто худеньких.
А я давно ходіла зайти в ресторан Al Faro на Великій Васильківській, і вчора таки побувала.
Він відкрився у приміщенні колишнього першої київської Картопляної хати. Хоч інтер’єр і поміняли, але для мене це місце асоціюється з незабутніми часами, з Бейлізом і розсіченим пальцем.
А замовлення чекати десь годину і ціни вище середнього. Не в захваті, хоча сидіти там дуже приємно.
Потім ще була цілодобова аптека, в якій закінчилися усі препарати, поляки, що були у черзі перед нами оцінили швидкий сервіс, бо заспаний аптекар міняв чекову стрічку в касовому апараті.