Колега, ведуча новин, догорою на роботу застрягла в ліфті (!). Перший випуск не вийшов. Уже 4 (!) години там. Я на гримі заляпав тональним кремом джинси, піджак, і сорочку в неймовірних місцях. На наступні випуски переодягаюся повністю (а так нізя).
Працюю за ПК з розширенням робочого столу 800х600 і текстові документи читаю у масштабі 140%. Зір ще більше сів - сьогодні день в окулярах. Колега: "Зніми окуляри, бо в них ти не такий вульгарний" :).
Поки був у відпустці, на роботі жглі. По завершенню "шапки" забулися перейти на погоду і залишили колегу в кадрі. А вона зробила в прямому ефірі "Ну шо, Толік, зняв?" )))).
Відпрацьовува зміну двома. Почав знайому розмову з колегами про мотивації і те, що за роботу, зусилля і нічні марафони ніколи не подякують. А хороше скажуть на День журналіста. І ті рідкість. Від сьогодні одне одному кажемо: "Дякуювати Б-гу, шо ти у нас працюєш )".
Сьогодні о 20-00 востаннє скажемо "Вітаємо Вас! В ефірі підсумок головних подій тижня..." Маякися (див. ліворуч) йде. Тепер лишаюся сам. А щосуботи перед випуском ми тримаємося за руки і після говоримо всяких огидностей ). І так було півтора року.
( Read more... )
Котрий час разом готуємо ділові підсумки. Щодня, по завершенню зміни, ненавидимо одне одно ))) Недовго, потім знову знаходимо спільну мову.
( Read more... )