Трохи "газової" арифметики, популярно. Частина 1.
Всі, хто починає розбиратись в "газовій" тематиці, рано чи пізно приходить до трьох основних питань:
- звідки береться т. зв. "ринкова" ціна на газ, і чому вона завжди визначається за ринковими умовами інших країн;
- чому з усіх боків ведеться абсолютно непристойна, не побоюся цього слова, істерика навколо цін на імпортний газ;
- який же все-таки газ постачається українському споживачу, і чому ціна на нього скаче карколомними стрибками.
Спробуємо відповісти на це питання, просто співставляючи відомі нам факти. Буде довго, можливо, на кілька постів.
Факт 1. Газовий баланс України. Він мав такий вигляд на 2012 рік.
- населення і бюджетні організації (відмітимо окремо: населення і бюджетні організації чомусь числяться разом) - 18.4 млрд. куб. м. газу;
- теплокомуненерго - 8.9 млрд. куб. м.;
- металургія - 6.4 млрд. куб. м.;
- енергетика - 7.1 млрд. куб. м.
Разом: 18.4 + 8.9 + 6.4 + 7.1 = 40.8 млрд. куб. м. газу.
http://aratta-ukraine.com/news_ua.php/comments.php?category=news&id=16447
Факт 2. В 2013 році Едуард Ставицький заявив, що газовий баланс України становить 48.8 млрд. куб. м. газу.
http://economics.unian.ua/energetics/783397-kabmin-zatverdiv-balans-nadhodjennya-i-spojivannya-gazu-na-2013-rik.html
Звідки взялись додаткові 8 млрд. куб. м. газу, якщо в 2011 році споживалось 40.8 мільярдів, а урядовці Януковича переконували, що Україна скоротила споживання газу?
Факт 3. Прогнозний баланс газового споживання в 2013 році, складений М. Я. Азаровим, склав 60 млрд. куб. м. газу.
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/327-2013-%D1%80
І в цій азарівській постанові газ, поставлений населенню, знову "змішаний" із іншою статтею - забезпечення горіння Вічного вогню. Але навіть при такому "підмішуванні" споживання газу населенням впало до 16.5 млрд. куб. м. газу.
Факт 4. Прогнозний баланс газового споживання в 2014 році, складений А. Яценюком 26 листопада 2014 року, складає 53 млрд. куб. м. газу.
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1211-2014-%D1%80
В цій постанові населенню та на підтримання горіння Вічного вогню відпускається уже 15.4 млрд. куб. м. газу.
З цих чотирьох фактів ми робимо два важливі висновки:
- скільки саме постачається газу населення ми НЕ знаємо. Для того, щоб штучно завищити обсяги споживання газу громадянами, використовуються різноманітні "домішки", але навіть при їх наявності видно, що споживання населення стабільно ПАДАЄ на 1-1.5 млрд. куб. м. на рік;
- найпізніше з 2012 року газовий баланс в Україні починає ЗРОСТАТИ, причому незрозуміло, хто саме споживає цю різницю, якщо особливих змін в структурі газоспоживання не спостерігалось - побудови нових заводів, наприклад, особисто я не помітив.
Можна приблизно вирахувати, скільки саме йде газу на Вічний вогонь, знаючи число діючих пам'ятників такого роду, і знаючи норму їх газоспоживання. У Вінниці провели експеримент, поставивши лічильник на такий факел. Вийшло, що за 1 місяць він споживає 4 тис. куб. м. газу. В рік, т. ч. на один Вічний Вогонь витрачається 48 тис. куб. м. газу.
http://vn.20minut.ua/Groshi/vichniy-vogon-u-vinnitsi--za-gazovim-lichilnikom-10208001.html
В Україні мінімум 20 таких пам'ятників (це тільки ті, які знаю я), відповідно виходить астрономічна сума споживання: 20 x 48 = 960 тис. куб. м. газу. Можете самі тепер прикинути порядок "приписок" до споживання газу населенням.
До речі, я розумію, там, вічна пам'ять і все таке, але мені складно зрозуміти подібне енергетичне транжирство у воюючій країні, до того ж йдеться про транжирство стратегічного продукту, від якого буквально залежить виживання людей, і за допомогою якого з нами ведуть економічну війну. Може, пора пригасити тимчасово ці вогні?
Однак не відступаємо від розрахуночків. Співставимо цифри по видобуванню газу в Україні, базуючись на вищенаведених джерелах:
2012: 20.5 млрд. куб. м. газу
2013: 22 млрд. куб. м. газу.
2014: 20 млрд. куб. м. газу.
Виходить, що навіть із приписками українське газовидобування ПОВНІСТЮ ПОКРИВАЄ потреби українського населення в газі, і ще лишається надлишок, який цілком можна пустити на енергогенерацію.
Звідки випливає простий, як мичання, висновок:
- українського споживача НЕ повинна цікавити ціна на імпортний газ: його потреби цілком можуть бути задоволені вітчизняним виробництвом;
- підвищення цін на імпортний газ б'є не по населенню, а по кишені власників газоємного виробництва, продукція якого має низьку ціну саме за рахунок використання дешевшого, ніж в ЕС.
Тоді чому до газових контрактів штучно приковується увага українського споживача, і з усіх боків нагнітається напруга і нав'язується уявлення, що підвищення споживчих цін на газ напряму залежить від цін на імпортний газ? Щоб відповісти на це питання, нам необхідно згадати, коли саме в суспільство була вкинута теза, що у підвищенні цін на газ винні газові контракти.
А про це ми поговоримо наступного разу. Поки що подумайте над двома простими запитаннями:
- чому з усієї аналітики, яка стосується фінансових злочинів режиму Януковича, зникла згадка про Харківські Угоди. Це був не лише фінансовий злочин, а й один із найбрутальніших прикладів наруги над українським суспільством;
- чому покладено "в довгий ящик" позов України до "Газпрому" з приводу ціноутворення на газ, а натомість знову витягається варіант "знижки на газ". Якщо хтось не вірить, ось сьогоднішні новини:
http://strana.in.ua/news/politics/6669-rossiya-vse-zhe-sdelaet-ukraine-gazovuyu-skidku.html
http://zn.ua/ECONOMICS/ukraina-es-i-rossiya-gotovyatsya-k-novym-gazovym-peregovoram-20-marta-169460_.html
Вячеслав Ільченко
Джерело
Вы читаете зеркало моего журнала - yes1111.
Основной пост находится здесь: http://yes1111.dreamwidth.org/1218886.html