Меджибіж 2011
А тепер про серйозне. Чи умовно-серйозне, бо мова цього разу піде не про зібрання клубу анонімних холериків чи позачерговий з’їзд партії любителів сала з часником.
Так вже сталось, що за свої чверть віку я не був на жодному виїзному фесті, і аж на поки що останньому, двадцять п’ятому році життя випадково вибрався на Стародавній Меджибіж, щоправда, вже у якості учасника.
Взагалі позитив почався ще задовго до самої події - всі тільки про те й говорили, що про фестиваль, тож навіть якби щось пішло не так, то позитивні установки, створені таким очікуванням, трохи виправили б ситуацію. Не довелось, на щастя. Звісно, без недоліків і прорахунків не обійшлось, "пустякі, дєло то житєйскоє", але про все по порядку.
Влаштовувати перформанси та псувати людям настрій почали ще зранку в зручному "Подільскому експресі" (реклама детектед!),
по приїзду помолилися за душі нещасних грішників, на яких чекає смерть,
і були неприємно здивовані тим, що заброньований заздалегідь поверх у хостелі зданий комусь іншому. "Фестиваль вже почався, я вас не дочекалась. Можете розташуватись у проході". От сучка. Яка нечувана гостинність! Та завдяки мудрому оргу Кості Пархоменку, здоров’я йому та благ, нас таки заселили до приємної тітоньки зовсім недалеко від фортеці. Шкода, що не взяли в неї контактів ніяких, раптом не запросять більше, а це зручний і дешевий варіант заночувати.
А далі власне два дні блукання туди-сюди та прослуховування різної музики, причому сподобалось все, не вкурив тілько якийсь ранковий гурт, що грав незрозумілі кавери на металліку та інший хардкор.
Поіменно: Гурт "Рокаш"
Такий собі середньої важкості фольк-рок з флейтою, приємноголосою вокалісткою з гарною пластикою та взагалі симпатичною білоруською мовою, що нею басист намагався спілкуватись у паузах між піснями.
Kings&Beggards та Дикий Гон (фотка одна на всіх, тому так)
Одбидва ансамблі грають середньовічну чи взагалі народну музику, але подають це у зовсім різній манері: перший має таке собі витончено-класичне звучання, з м’якими віслами та жіночим вокалом, колеги ж з Дикого Гону мали більш медитативне, зомбуюче, але все одно дике звучання завдяки ніккельхарпі та досить екзотичному діджеріду. Всі молодці, всім п’ятірки)
Irdorath.
Ну ці чуваки взагалі були героями вечора та наступного ранку, так вжарити, як це зробили вони, двоє барабанщиків та двоє волинщиків, вдається мало кому, "На весілі була музика - штири пацана зі Львова, так завалили, же у стайні аж сі обригала курова" - це все про них. Описувати не буду, це треба бачити на власні очі, скажу одне лиш: кавер на "ві вілл фак ю" квінів ми вже чули від "ред хот чілі пайперс" разом з каверами на "смоук онзевота", "хей джуд" та іншими блюзовими джемами на волинках, та це все в мінус Ірдорату не зараховуватимем. Пацани ващє рєбята.
Фрам, фотки якого нема, виконав цікавий кавер на рамштайнівську "Ohne Dich", порадували, люблю цю пісню. А ще панові Шкуропатському респект за шкуропатівку бехерівку в нічному автобусі на Хмельницький, зачотна штука)
Рибажир.
А ці чуваки без применшення made my day, я ще в Києві знав, що кого-кого, а їх треба обов’язково послухати, і не помилився. "Рибожири" зарядили абсолютно позитивне реггі, та так, що на місці встояти навіть мені, затятому танцененависнику, було важко)
Скоморох,
що хвацько витанцьовував gop-style, окрема тема для розмови. Під кінець нашого вже виступу він вийшов на сцену і продовжив розважати публіку своїми кумедними па. Іншим хом’якам, правда, їхній виступ категорично не сподобався, але пробачимо їм, блаженним, вони ж бо не відають, що кажуть)
Ну ось і все, пора трохи розігріти пальці гамами перед виступом, заслужити за це невдовелені погляди флейтистів, що ці ж гами ненавидять
І вперед, за орденами!
Наперед скажу, що це був для мене особисто найкращий наш виступ. І не через те, що було найбільше публіки, - більшість із них таку музику не схавала, адже люди прийшли на таки да середньовічний фестиваль, а тут приперлися якість ублюдки і давай волати всяку пошлятину. Зокрема невдоволеним залишився звукорежисер - "таких текстов я давно уже не слушал.... но работа есть работа" :D та хтось невідомий, що й запустив по нас реактивним томатом, першим за майже дворічну кар’єру.
Записка з незадоволеностями прив’язана не була, тож критику будемо вважати умовно-конструктивною. Кілька разів вимикалося світло (це все бони!), таке враження, ніби нам перекривають кисень, але нічого, програму відіграли від а до я. Спасибі також організованій групі панків із Хмельницького, що влаштували під сценою слем і домогли зробити виступ цілком кошерним.
Мало не забув. Фотки, зроблені одним знайомим чуваком на мій же фотик з ненависним деякими особами геліосом, красою спершу не відрізнялись, та якщо троха почаклувати у acr, можна отримати такий ось трешачок)
Пан Женя кастує третій фаєрбол
Товариш Зім просто смалить
Вот по дороге едет Зим, и я им буду задавим)
Дуже потужно, дуже яскраво і незабутньо все було. Я просрав файного батьківського олдового складного ножика з виделкою, зате розжився двома безкоштовними футболками з логотипом фествалю - в мінусі явно не залишився. Надіюсь, що нарік нас ще запросять, інакше я буду гірко плакати(
На сьогодні все. Цілую, люблю, бувайте)
Так вже сталось, що за свої чверть віку я не був на жодному виїзному фесті, і аж на поки що останньому, двадцять п’ятому році життя випадково вибрався на Стародавній Меджибіж, щоправда, вже у якості учасника.
Взагалі позитив почався ще задовго до самої події - всі тільки про те й говорили, що про фестиваль, тож навіть якби щось пішло не так, то позитивні установки, створені таким очікуванням, трохи виправили б ситуацію. Не довелось, на щастя. Звісно, без недоліків і прорахунків не обійшлось, "пустякі, дєло то житєйскоє", але про все по порядку.
Влаштовувати перформанси та псувати людям настрій почали ще зранку в зручному "Подільскому експресі" (реклама детектед!),
по приїзду помолилися за душі нещасних грішників, на яких чекає смерть,
і були неприємно здивовані тим, що заброньований заздалегідь поверх у хостелі зданий комусь іншому. "Фестиваль вже почався, я вас не дочекалась. Можете розташуватись у проході". От сучка. Яка нечувана гостинність! Та завдяки мудрому оргу Кості Пархоменку, здоров’я йому та благ, нас таки заселили до приємної тітоньки зовсім недалеко від фортеці. Шкода, що не взяли в неї контактів ніяких, раптом не запросять більше, а це зручний і дешевий варіант заночувати.
А далі власне два дні блукання туди-сюди та прослуховування різної музики, причому сподобалось все, не вкурив тілько якийсь ранковий гурт, що грав незрозумілі кавери на металліку та інший хардкор.
Поіменно: Гурт "Рокаш"
Такий собі середньої важкості фольк-рок з флейтою, приємноголосою вокалісткою з гарною пластикою та взагалі симпатичною білоруською мовою, що нею басист намагався спілкуватись у паузах між піснями.
Kings&Beggards та Дикий Гон (фотка одна на всіх, тому так)
Одбидва ансамблі грають середньовічну чи взагалі народну музику, але подають це у зовсім різній манері: перший має таке собі витончено-класичне звучання, з м’якими віслами та жіночим вокалом, колеги ж з Дикого Гону мали більш медитативне, зомбуюче, але все одно дике звучання завдяки ніккельхарпі та досить екзотичному діджеріду. Всі молодці, всім п’ятірки)
Irdorath.
Ну ці чуваки взагалі були героями вечора та наступного ранку, так вжарити, як це зробили вони, двоє барабанщиків та двоє волинщиків, вдається мало кому, "На весілі була музика - штири пацана зі Львова, так завалили, же у стайні аж сі обригала курова" - це все про них. Описувати не буду, це треба бачити на власні очі, скажу одне лиш: кавер на "ві вілл фак ю" квінів ми вже чули від "ред хот чілі пайперс" разом з каверами на "смоук онзевота", "хей джуд" та іншими блюзовими джемами на волинках, та це все в мінус Ірдорату не зараховуватимем. Пацани ващє рєбята.
Фрам, фотки якого нема, виконав цікавий кавер на рамштайнівську "Ohne Dich", порадували, люблю цю пісню. А ще панові Шкуропатському респект за шкуропатівку бехерівку в нічному автобусі на Хмельницький, зачотна штука)
Рибажир.
А ці чуваки без применшення made my day, я ще в Києві знав, що кого-кого, а їх треба обов’язково послухати, і не помилився. "Рибожири" зарядили абсолютно позитивне реггі, та так, що на місці встояти навіть мені, затятому танцененависнику, було важко)
Скоморох,
що хвацько витанцьовував gop-style, окрема тема для розмови. Під кінець нашого вже виступу він вийшов на сцену і продовжив розважати публіку своїми кумедними па. Іншим хом’якам, правда, їхній виступ категорично не сподобався, але пробачимо їм, блаженним, вони ж бо не відають, що кажуть)
Ну ось і все, пора трохи розігріти пальці гамами перед виступом, заслужити за це невдовелені погляди флейтистів, що ці ж гами ненавидять
І вперед, за орденами!
Наперед скажу, що це був для мене особисто найкращий наш виступ. І не через те, що було найбільше публіки, - більшість із них таку музику не схавала, адже люди прийшли на таки да середньовічний фестиваль, а тут приперлися якість ублюдки і давай волати всяку пошлятину. Зокрема невдоволеним залишився звукорежисер - "таких текстов я давно уже не слушал.... но работа есть работа" :D та хтось невідомий, що й запустив по нас реактивним томатом, першим за майже дворічну кар’єру.
Записка з незадоволеностями прив’язана не була, тож критику будемо вважати умовно-конструктивною. Кілька разів вимикалося світло (це все бони!), таке враження, ніби нам перекривають кисень, але нічого, програму відіграли від а до я. Спасибі також організованій групі панків із Хмельницького, що влаштували під сценою слем і домогли зробити виступ цілком кошерним.
Мало не забув. Фотки, зроблені одним знайомим чуваком на мій же фотик з ненависним деякими особами геліосом, красою спершу не відрізнялись, та якщо троха почаклувати у acr, можна отримати такий ось трешачок)
Пан Женя кастує третій фаєрбол
Товариш Зім просто смалить
Вот по дороге едет Зим, и я им буду задавим)
Дуже потужно, дуже яскраво і незабутньо все було. Я просрав файного батьківського олдового складного ножика з виделкою, зате розжився двома безкоштовними футболками з логотипом фествалю - в мінусі явно не залишився. Надіюсь, що нарік нас ще запросять, інакше я буду гірко плакати(
На сьогодні все. Цілую, люблю, бувайте)