Засиділася вчора за компом в інтернеті. Уже й північ скоро, а я шукаю відомості про село, звідки родом батьки (для себе я його умовно називаю
Законотопщиною).
Завела у пошук стару назву села. І от одна з перших знайдених сторінок. Розлога цитація документів про голодомор у тих краях. Знаєте, я не буду казати про якусь фантомну генетичну пам'ять. Але подібні тексти сприймаю не лише свідомістю, на них відгукується ще й організм -- болем у шлунку... (до речі, "рученята як цівки; сама, як скрипка" -- це якраз про мене; ніколи огрядністю не вирізнялася).
Ні, думаю, пошукаю щось інше, бо це читати надто важко. От, наприклад, перевірю, чи не з цього села родом один контр-адмірал. Назва його рідного села така сама, але це може бути і населений пункт у Тульській області, а не в Сумській. Погуглила. Знайшла його однофамільців саме із Законотопщини. Знаєте де? У списку репресованих у тридцяті роки. У тому ж списку і однофамільці моїх родичів значаться (навряд чи власне родичі, бо нічого такого я не чула від рідних, а в селах типовою є ситуація, коли багато людей носять однакове прізвище, але не є родичами між собою).
Та що ж це таке! І не п'ятниця тринадцяте вчора було. А проти ночі всякі малоприємні і нерадісні речі відшукувалися.
Отака історія, вивчити не зайве, -- як співав ще один вихідець із Законотопщини.
ПС. Ще знайшовся опис операції зі звільнення села від німців у Велику вітчизняну війну. Треба роздрукувати і показати тим родичам, які війну застали дітьми.
ППС. Назви, лінки, імена розміщу в одному із наступних постів, як з духом зберуся.