...
прочитала статтю, про те як бездомні пишуть блог.
http://esquire.ru/homeless-blogs
як же мало я знаю про них. це каже та, яка часто їх зустрічає на роздачі бутербродів для них...((((((((((
this article is a real eye-opener.
"що той будерброд їм дасть" - часто думала я - "нічого", або " сьогодні був важкий день на роботі - не піду я на роздачу - я заслужила відпочинок". яка я дурна! вони чекають не бутерброд, - а друзів. їм реально важко. морально. звичайно, я не можу їх забрати в свою квартиру, бо сама знімаю, але можу їх підтримати.
минулого четверга одна рудоволоса бездомна пані сказала, що я дуже гарна, що мені напевне 20 років. мені вже далеко не 20, але, думаю я, я маю де залізти в душ і напаститися кремом, а вони не можуть.
Боже, як же їм важко!
кілька років тому одного разу наша господиня сказала, що продала квартиру, і через місять нам треба виїхати. ми (я і двоє дівчат) шукали нову, але це щось не дуже вдавалось. і ось прийшов останній вечір, а ми не знайшли квартиру. речі спаковано. їх відвезли до знайомої в гараж. найнеобхідніше ми взяли з собою. вирішили розділитися і піти спати до знайомих. я ні з ким не домовилась. ввечері ще гуляла по місту, роздумуючи чому Бог не дав знайти нам квартиру. пішла на роздачу бутербродів. тепер я їх розуміла. "не знаєш, що буде завтра". я думала, піду спати на роботу - на диван в офісі. з цією думкою і роздавала бутерброди... в останній момент подруга запропунувала спати в неї. на підлозі...
через якийсь час ми знайшли житло
Бог показав мені той їхній стан. то було недовго, але.... переконливо.