Далекі наслідки життєвої драми Міхаіла Афанасьєвіча.
До 1985 року в почьоті були Толстой, Достоєвський, "політкоректний" Горький. Але прийшли перемєни.
Їх відсунули в тінь, як неугодних в нових умовах, а голосно заговорили про Булгакова, про інші грані його творчості, до цього відомого широкій публіці в основному по екранізаціях п"єс "Иван Васильевич" і "Бег".
Пригадую, як в лучах прожектора пєрєстройкі освєщалі бум на "Мастер и Маргарита", перевидавали величезними тиражами (до цього роман друкували в1973-му), нагнітали ажіотаж в молодіжних телепрограмах "Взгляд", "До 16 и старше".
З великої письменницької спадщини ідеологами "нового мИшлєнія", щоб взбудоражити маси, були вибрані "Собачье сердце" та "Мастер и Маргарита". Ці, в деякій мірі автобіографічні твори, послужили чорній справі, роблячи "разруху в головах" в роки пєрєстройкі.
Тут для кращого розуміння мотивів творчості Булгакова треба пригадати пару моментів з біографії письменника. Він був з освіченої інтелігентної сімї, болюче сприйняв трагічні події громадянської війни, і в своїх творах не приховував антипатії до чумазих "шарікових", зверхньо ставився до інтелектуально обмежених "швондєрів", що контрастували з благородними білими офіцерами, яких дохтор Булгаков лікував в 1918-му. З інтелігентної висоти він не хотів снізойти, як Шолохов, до простого чєловєка. Тому він себе в нових умовах відчував чужою, відірваною часткою покинувшої країну аристократії, тільки їй він співчував і тому просився відпустити його в еміграцію, в чому було відмовлено. Відпускати Мастера влада не захотіла, бо, можливо остерігалась, що за бугром Булгаков під впливом ворожих сил може написати сатиру покручє "Собачого серця". Можна хіба здогадуватись, який "нечистий" міг спокушати Булгакова, і що там за кордоном його чекало. Чудовий письменник, як кажуть- від бога, але на жаль, впав в єресь, в мракобєсіє (продав душу дияволу), або запутався і не свідомо став воспевать "князя тьми", чи не витримав випробувань долі, затаїв обіду за образу. Мастер обиделся, і почав мстити "советской власти" тою зброєю, якою володів: словом. Коли він писав, то просто відстоював свою пригноблену гординю, ущємльонноє его. Особливо це проявилось в другій частині його головного твору. Оскорбльонний Булгаков кропєл, перелопачував словесну породу, шукаючи "убойні" крупиці, така вже була його натура, він з хірургічною точністю відносився до слів, ретельно і скурпульозно підбирав, і він прєуспєл в цьому.
Це видно з порівняння сирої повісті "Чорний маг" з остаточним варіантом "Мастер и Маргарита", де фрази і діалоги настільки монументально викарбувані, що закрадується думка, ніби Мастєру в цьому сам Воланд допомагав. Слова так гладко відшліфовані, що "лягають на душу, як патрон у ствол" і можуть кардинально ранити нєіскушонного молодого читача з чистим серцем, не захищеним "бронежилетом" критичної оцінки.
Коли в кінці 80-х вся ідеологічна машина нашої великої тоді ще країни запрацювала на "новоє мИшлєніє", пріобщаючи до западних "моральніх" ценностєй (о врємєна, о нрави), "Мастер и Маргарита", "Собачье сердце" оказалісь в тєму. Подумайте, на які трудові звершення міг надихати образ Маргарити, яка за ніч роботи на диявольському тусняку одхватила "кусок", та ще й побалдєла на відьомському "афтерпарті". А ще в ті роки з усіх гучномовців залунало воспєваніє самої древньої професії в піснях на кшалт "Путана, путана". Показували, як "огні отелєй заманчіво горят", фільмами "Интердевочка", "Криминальный талант" і т.п.
Яке руководство к дєйствію пропонували ще недавнім комсомолкам?
Навряд чи міг передбачити Міхаіл Афанасьєвіч,що через десятки років деякі його чудові, але й обтяжені, перенасичені сатанинськими ядами твори, ідейно наповнені упаднічєскімі настроями і песимізмом, будуть використані в якості зброї для: розтлівання молодих не окріпших умів і вирощування ренегатів.
P.S. Слід додати зауваження, що я зачепив лише один поверхневий аспект одного з кращих, не просто літературних, а й філософських творів минулого століття. Але не випадково саме на цьому аспекті був зроблений наголос, акцент, в роки "нового мИшлєнія". Саме його "допомагали" розгледіти під потрібним кутом архітектори "перестройки" молодим людям, у яких ще не визріла культура розуміння таких багатовимірних творів, як "Мастер и Маргарита". Та й не всім дано його зрозуміти і відчути глибше, бо ще й заважають. Екранізація роману режисером Бортко теж не без гріхів, зроблена конюнктурно, має розходження з літературною першоосновою і тільки додала викривлень в осмисленні.
Їх відсунули в тінь, як неугодних в нових умовах, а голосно заговорили про Булгакова, про інші грані його творчості, до цього відомого широкій публіці в основному по екранізаціях п"єс "Иван Васильевич" і "Бег".
Пригадую, як в лучах прожектора пєрєстройкі освєщалі бум на "Мастер и Маргарита", перевидавали величезними тиражами (до цього роман друкували в1973-му), нагнітали ажіотаж в молодіжних телепрограмах "Взгляд", "До 16 и старше".
З великої письменницької спадщини ідеологами "нового мИшлєнія", щоб взбудоражити маси, були вибрані "Собачье сердце" та "Мастер и Маргарита". Ці, в деякій мірі автобіографічні твори, послужили чорній справі, роблячи "разруху в головах" в роки пєрєстройкі.
Тут для кращого розуміння мотивів творчості Булгакова треба пригадати пару моментів з біографії письменника. Він був з освіченої інтелігентної сімї, болюче сприйняв трагічні події громадянської війни, і в своїх творах не приховував антипатії до чумазих "шарікових", зверхньо ставився до інтелектуально обмежених "швондєрів", що контрастували з благородними білими офіцерами, яких дохтор Булгаков лікував в 1918-му. З інтелігентної висоти він не хотів снізойти, як Шолохов, до простого чєловєка. Тому він себе в нових умовах відчував чужою, відірваною часткою покинувшої країну аристократії, тільки їй він співчував і тому просився відпустити його в еміграцію, в чому було відмовлено. Відпускати Мастера влада не захотіла, бо, можливо остерігалась, що за бугром Булгаков під впливом ворожих сил може написати сатиру покручє "Собачого серця". Можна хіба здогадуватись, який "нечистий" міг спокушати Булгакова, і що там за кордоном його чекало. Чудовий письменник, як кажуть- від бога, але на жаль, впав в єресь, в мракобєсіє (продав душу дияволу), або запутався і не свідомо став воспевать "князя тьми", чи не витримав випробувань долі, затаїв обіду за образу. Мастер обиделся, і почав мстити "советской власти" тою зброєю, якою володів: словом. Коли він писав, то просто відстоював свою пригноблену гординю, ущємльонноє его. Особливо це проявилось в другій частині його головного твору. Оскорбльонний Булгаков кропєл, перелопачував словесну породу, шукаючи "убойні" крупиці, така вже була його натура, він з хірургічною точністю відносився до слів, ретельно і скурпульозно підбирав, і він прєуспєл в цьому.
Це видно з порівняння сирої повісті "Чорний маг" з остаточним варіантом "Мастер и Маргарита", де фрази і діалоги настільки монументально викарбувані, що закрадується думка, ніби Мастєру в цьому сам Воланд допомагав. Слова так гладко відшліфовані, що "лягають на душу, як патрон у ствол" і можуть кардинально ранити нєіскушонного молодого читача з чистим серцем, не захищеним "бронежилетом" критичної оцінки.
Коли в кінці 80-х вся ідеологічна машина нашої великої тоді ще країни запрацювала на "новоє мИшлєніє", пріобщаючи до западних "моральніх" ценностєй (о врємєна, о нрави), "Мастер и Маргарита", "Собачье сердце" оказалісь в тєму. Подумайте, на які трудові звершення міг надихати образ Маргарити, яка за ніч роботи на диявольському тусняку одхватила "кусок", та ще й побалдєла на відьомському "афтерпарті". А ще в ті роки з усіх гучномовців залунало воспєваніє самої древньої професії в піснях на кшалт "Путана, путана". Показували, як "огні отелєй заманчіво горят", фільмами "Интердевочка", "Криминальный талант" і т.п.
Яке руководство к дєйствію пропонували ще недавнім комсомолкам?
Навряд чи міг передбачити Міхаіл Афанасьєвіч,що через десятки років деякі його чудові, але й обтяжені, перенасичені сатанинськими ядами твори, ідейно наповнені упаднічєскімі настроями і песимізмом, будуть використані в якості зброї для: розтлівання молодих не окріпших умів і вирощування ренегатів.
P.S. Слід додати зауваження, що я зачепив лише один поверхневий аспект одного з кращих, не просто літературних, а й філософських творів минулого століття. Але не випадково саме на цьому аспекті був зроблений наголос, акцент, в роки "нового мИшлєнія". Саме його "допомагали" розгледіти під потрібним кутом архітектори "перестройки" молодим людям, у яких ще не визріла культура розуміння таких багатовимірних творів, як "Мастер и Маргарита". Та й не всім дано його зрозуміти і відчути глибше, бо ще й заважають. Екранізація роману режисером Бортко теж не без гріхів, зроблена конюнктурно, має розходження з літературною першоосновою і тільки додала викривлень в осмисленні.