небесна сотня

[xpywuk]

Небесна сотня

Чому не вберіг їх від стріл,
Ти під покровом Якого?
Кулі прошивають серце -
падають.
Покосами.
Сотня за день -
сніп.
Ангели куди розлетілися?
Спотикаюся об каміння
розібраної бруківки.
Де ж "тебе зло не спіткає"?
Дракон топче найкращих,
мов проліски?
Він вибирає вродливих
лицем
і серцем.
Видивляється через приціл
і влучає
в серце.
Одним пострілом -
сотні розбитих сердець,
а одне просто
пошите кулею.

Того, хто малює на воді,
вбиьо одним із перших -
Тобі, що, забракло
барв
малювати
дощі?

Зло спіткало мене,
Боже, озвися!

"Моя правда - то щит і лук.
І вони не боялися:
страху нічного,
денної стріли - кулі снайпера,
зарази і темряви,
моровиці й облуди.
Їх не спіймав птахолов.
Вони тепер в тіні Всевшнього -
бійці небесної сотні."

Мало, мляво молилися тут,
покликані до молитви...
Спали. Не встали.
Волає
земля
про наругу.
Кров Авеля.
Дзвони.

Дзвінки...

Мобілізація. Самоорганізація.

Панахида.

...і вийшла тепер на чати
нова молитовна варта -
перед лицем Його.