опівнічна романтика
Вчора ми влаштували собі маленьку пригоду - пішли гуляти з собакою просто перед сном.
Не перед вечерею, а перед сном. Ну що ж тут такого?..
Зазвичай після смерку ми гуляємо лише дорогою, вулицею...
А тут - тепла і світла ніч. І дійшовши до кладовища лісу, ми повернули на стежку...
Темрява геть не темна, м’яка, сріблясто-блакитна, як листочки "овечих вушок".
Тихо. І тільки листя шарудить під ногами.
Туман на обрії - робить краєвид намальованими акварелями, не реальними...
І тільки запахи - справжні! Й дуже смачні!
Дихаєш - і п’янієш. Від щастя. Від повноти. Від багатобарвності цього повітря - коли нема кольорів, барв запахів стають ще відчутніші... конценрована осінь, пити непоспіхом...
Через поле, через старий сад... трохи селом.
Традиційна півторагодинна прогулянка вихідного дня. В будень і вночі.
Спалося нам добре:)
Не перед вечерею, а перед сном. Ну що ж тут такого?..
Зазвичай після смерку ми гуляємо лише дорогою, вулицею...
А тут - тепла і світла ніч. І дійшовши до кладовища лісу, ми повернули на стежку...
Темрява геть не темна, м’яка, сріблясто-блакитна, як листочки "овечих вушок".
Тихо. І тільки листя шарудить під ногами.
Туман на обрії - робить краєвид намальованими акварелями, не реальними...
І тільки запахи - справжні! Й дуже смачні!
Дихаєш - і п’янієш. Від щастя. Від повноти. Від багатобарвності цього повітря - коли нема кольорів, барв запахів стають ще відчутніші... конценрована осінь, пити непоспіхом...
Через поле, через старий сад... трохи селом.
Традиційна півторагодинна прогулянка вихідного дня. В будень і вночі.
Спалося нам добре:)