Ви знаєте, так важко говорити,
так важко слухати й кивати головою.
Так важко...Й просто неможливо
розумно вправитись з собою.

Мені до Вас далеко, як до неба.
Збентеженій не віднайти спокою.
Так важко...Й так несправедливо,
що не назвати Вас "тобою".

Ви знаєте, мені лише чекати
залишилось, і слухати насмішки.
Так важко й так нестерпно...

ніжно

І настало воно рудим кольором волосся,
бурим кольором дерев парку,
посмішками і фотографією,
метеликами і листочками,
сміхом щирим і веселим,
небом смутним та підозрілим,
але водночас такм же смішним.
а все бо
сьогодні настало))

Настало мудрими наставленнями
та щирими побажаннями
люблю =*