Велозаїзд Падуя - Монтаньяна - Есте
Минулої неділі замутив собі велопоїздку в Монтаньяну і Есте, подивитись на місцеві фортеці і заодно проїхатись через Евганейські пагорби, які повинні були б гарно виглядати восени. Пішки по цих пагорбах я вже ходив, але це було досить нудно, а великом я сподівався побачити більше. Загалом маршрут мав бути під 70 км: Падуя - Монтаньяна - Есте - Монселіче. А далі знову на електричку і назад до Трієста. Але повністю я цей маршрут не осилив. Щоб не вертатись тією ж самою дорогою по нудній рівнині між фермами, я кілометрів 15 від Монтаньяни до Есте проїхав потягом.
01. В Падуї я один раз вже був, тому центр я проїхав, не зупиняючись і не фоткаючи.
Зупинився на містку через якийсь канал і ще раз біля старовинного замку.
02. Замок Падуї з вежею Torlonga. Зудований ще в 9-му столітті, перебудований в 12-му. Згодом венеціанці перетворили вежу на астрономiчну обсерваторію.
03. Центр закінчився, почались нецікаві передмістя. Позитивно те, що є окрема велодоріжка. На задньому плані - Евганейські пагорби.
04. Передмістя закінчились, велодоріжка теж. Велосипедистів тут багато, тому що ці пагорби - популярний веломаршрут. Їдуть як поодинці, так і косяками, в основному на шосейниках.
05. Виноградники, типово для всієї Італії
06. Коли я ходив пішки в південній частині Евганейських пагорбів, то мені здалось, що дороги високо не піднімаються і буде не важко. А тут довелося досить довго їхати серпантинами вгору, я аж задовбався.
07. Місцями звідси видно сусідні пагорби Берічі, біля Віченци, а за ними Альпи, до яких напряму кілометрів 60.
08.
09. Після короткого але крутого спуску я потрапив в містечко Во, а потім виїхав на Паданську рівнину. На задньому плані - останній пагорб, який стоїть трохи окремо, - Монте Лоццо.
10. Державні й провінційні дороги некомфортні для їзди великом, тому що багато машин, а обочини практично немає. Якщо ж їхати по всяким фермерським дорогам (на картах це дороги найнижчого рівня), то трафік не заважає, все ок.
11. Віддаляюсь від пагорбів, наближаюсь до Монтаньяни. Погляд назад.
12. От і північні міські ворота Монтаньяни, в сторону Віченци.
13. Монтаньяна відома своїм добре збереженим середньовічним муром з купою башт (24 штуки!). Все це - середина 13-го століття. Побудову муру ініціював Еццеліно ІІІ да Романо, після того як в 1242 році захопив і спалив місто (якраз в часи, коли Київську Русь каранули монголо-татари). Чувак був суворий навіть по міркам середньовіччя і влаштовував жорстокі розправи над захопленими містами. Ну і себе, зрештою, теж не жалів: після того як в 1259-му році програв битву і був захоплений, в полоні відмовився від їжі, позривав пов'язки зі своїх ран і від цього помер.
Одразу після смерті став героєм всяких демонічних історій. Данте в своїй "Божественій комедії" його згадує як мешканця пекла.
14. житлові будинки під стіною
15. Центральна площа. Раніше тут стояла колона з венеціанським левом, але Наполеон його наказав знести.
16. Міський собор часів кінця середньовіччя - початку Відродження. Всередині є крута картина морської битви при Лепанто невідомого автора.
17. дзвіниця церкви Св. Франциска, хз, яких часів
18. Ворота на схід, в сторону Падуї, захищає форт Сан-Зено - окрема фортеця в фортеці. Він навіть мав свій власний рів, який його відділяв від решти міста.
19. На місці цього зеленого лугу раніше теж був рів, який заповнювався з ближньої річки. По тій же річці возили й камінь для будівництва фортеці, який добували в Евганейських пагорбах.
20. Твердиня Дерев (Rocca degli Alberi) захищає в"їзд в місто з західної сторони, збудована за два роки в 1360-62.
21. раніше тут було четверо воріт, дві підйомні решітки і чотири підйомні мости
22.
23. внутрішня сторона стіни, тут були склади зброї, товару та провіанту
24. ще будинки під стіною
25. житлові будинки плавно переходять в середньовічні фортифікації
26.
27. сонце заходить, а у мене по плану ще заїзд в Есте.
28. від Монтаньяни до Есте кілометрів 16, але я вже втомився і мені було влом їхати знову по дорогам між ферм. Так що я доїхав за 15 хвилин електричкою.
Замок в Есте виявився зовсім нефотогенічним - усіх сторін міська забудова і всяка рослинність, а всередині просто парк. Так що я його й не фоткав.
Вид від замку на міську башту (Torre Civica).
29. готичний палац Скалігерів, 14 століття
30. багато великів, як і на всій Паданській рівнині
31. після Есте мені потрібно було проїхати 9 км до станції Монселіче, щоб сісти на електричку. Їхав я вже в повній темряві десь вздовж каналів, шлюзів і ферм. За пару кілометрів на північ піднімались Евганейські пагрорби з вогниками біля підніжжя, а на небі була купа зірок - дуже атмосферно. Але добре, що я не взяв з собою штатив, а то за фотканням пропустив би електричку. Приїхав на станцію за пару хвилин до відправлення :)
Ось мій велик висить в спеціально обладнаному місці, а електричка мчить як скажена на відтинку Падуя - Венеція.
01. В Падуї я один раз вже був, тому центр я проїхав, не зупиняючись і не фоткаючи.
Зупинився на містку через якийсь канал і ще раз біля старовинного замку.
02. Замок Падуї з вежею Torlonga. Зудований ще в 9-му столітті, перебудований в 12-му. Згодом венеціанці перетворили вежу на астрономiчну обсерваторію.
03. Центр закінчився, почались нецікаві передмістя. Позитивно те, що є окрема велодоріжка. На задньому плані - Евганейські пагорби.
04. Передмістя закінчились, велодоріжка теж. Велосипедистів тут багато, тому що ці пагорби - популярний веломаршрут. Їдуть як поодинці, так і косяками, в основному на шосейниках.
05. Виноградники, типово для всієї Італії
06. Коли я ходив пішки в південній частині Евганейських пагорбів, то мені здалось, що дороги високо не піднімаються і буде не важко. А тут довелося досить довго їхати серпантинами вгору, я аж задовбався.
07. Місцями звідси видно сусідні пагорби Берічі, біля Віченци, а за ними Альпи, до яких напряму кілометрів 60.
08.
09. Після короткого але крутого спуску я потрапив в містечко Во, а потім виїхав на Паданську рівнину. На задньому плані - останній пагорб, який стоїть трохи окремо, - Монте Лоццо.
10. Державні й провінційні дороги некомфортні для їзди великом, тому що багато машин, а обочини практично немає. Якщо ж їхати по всяким фермерським дорогам (на картах це дороги найнижчого рівня), то трафік не заважає, все ок.
11. Віддаляюсь від пагорбів, наближаюсь до Монтаньяни. Погляд назад.
12. От і північні міські ворота Монтаньяни, в сторону Віченци.
13. Монтаньяна відома своїм добре збереженим середньовічним муром з купою башт (24 штуки!). Все це - середина 13-го століття. Побудову муру ініціював Еццеліно ІІІ да Романо, після того як в 1242 році захопив і спалив місто (якраз в часи, коли Київську Русь каранули монголо-татари). Чувак був суворий навіть по міркам середньовіччя і влаштовував жорстокі розправи над захопленими містами. Ну і себе, зрештою, теж не жалів: після того як в 1259-му році програв битву і був захоплений, в полоні відмовився від їжі, позривав пов'язки зі своїх ран і від цього помер.
Одразу після смерті став героєм всяких демонічних історій. Данте в своїй "Божественій комедії" його згадує як мешканця пекла.
14. житлові будинки під стіною
15. Центральна площа. Раніше тут стояла колона з венеціанським левом, але Наполеон його наказав знести.
16. Міський собор часів кінця середньовіччя - початку Відродження. Всередині є крута картина морської битви при Лепанто невідомого автора.
17. дзвіниця церкви Св. Франциска, хз, яких часів
18. Ворота на схід, в сторону Падуї, захищає форт Сан-Зено - окрема фортеця в фортеці. Він навіть мав свій власний рів, який його відділяв від решти міста.
19. На місці цього зеленого лугу раніше теж був рів, який заповнювався з ближньої річки. По тій же річці возили й камінь для будівництва фортеці, який добували в Евганейських пагорбах.
20. Твердиня Дерев (Rocca degli Alberi) захищає в"їзд в місто з західної сторони, збудована за два роки в 1360-62.
21. раніше тут було четверо воріт, дві підйомні решітки і чотири підйомні мости
22.
23. внутрішня сторона стіни, тут були склади зброї, товару та провіанту
24. ще будинки під стіною
25. житлові будинки плавно переходять в середньовічні фортифікації
26.
27. сонце заходить, а у мене по плану ще заїзд в Есте.
28. від Монтаньяни до Есте кілометрів 16, але я вже втомився і мені було влом їхати знову по дорогам між ферм. Так що я доїхав за 15 хвилин електричкою.
Замок в Есте виявився зовсім нефотогенічним - усіх сторін міська забудова і всяка рослинність, а всередині просто парк. Так що я його й не фоткав.
Вид від замку на міську башту (Torre Civica).
29. готичний палац Скалігерів, 14 століття
30. багато великів, як і на всій Паданській рівнині
31. після Есте мені потрібно було проїхати 9 км до станції Монселіче, щоб сісти на електричку. Їхав я вже в повній темряві десь вздовж каналів, шлюзів і ферм. За пару кілометрів на північ піднімались Евганейські пагрорби з вогниками біля підніжжя, а на небі була купа зірок - дуже атмосферно. Але добре, що я не взяв з собою штатив, а то за фотканням пропустив би електричку. Приїхав на станцію за пару хвилин до відправлення :)
Ось мій велик висить в спеціально обладнаному місці, а електричка мчить як скажена на відтинку Падуя - Венеція.